Справа № 263/2576/14-ц.
Провадження № 6/263/127/2014
20 березня 2014 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В., при секретарі Єременко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі подання Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області про тимчасове обмеження виїзду за кордон громадянина ОСОБА_1,
Жовтневий відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції звернувся до суду з поданням щодо обмеження виїзду за кордон ОСОБА_1 В обґрунтування вимог заявник зазначає, що на виконанні Жовтневого відділу ДВС ММУЮ знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-883 від 08.05.2008 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області про стягнення з громадянина України ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмір 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 31.06.2008 року і до повноліття дитини. Станом на 28.02.2014 року заборгованість по аліментам становить 43212 грн. Аліменти боржник не сплачує.
Згідно довідок контрольно-реєструючих органів, майна, що належить боржнику на яке можливо звернути стягнення не виявлено.
Боржник від виконання рішення ухиляється, дій, направлених на погашення боргу не здійснює. На підставі ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження", п. 5 ч.1, ч.4, ст.6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну", просить винести ухвалу, якою встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 за кордон до виконання ним своїх зобов'язань.
Дослідивши матеріали, долучені до подання, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні його, виходячи з наступного.
Випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України визначено в Законі України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
За змістом п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право в разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно з ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Наведені вище норми закону дають підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням державного виконавця, обов'язково погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов'язань.
Судом встановлено, що на виконанні у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Маріупольського МУЮ в Донецькій області знаходиться виконавчий лист № 2-883 від 08.05.2008 року, виданий Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмір 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 31.06.2008 року і до повноліття дитини.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані про ухилення боржника від виконання зобов'язань, не зазначено які дії придприйняв державний виконавець по стягненню боргу з ОСОБА_1
Ні в самому поданні, ні в ході розгляду його судом, державним виконавцем не доведено що ОСОБА_1 має намір вибути за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду. Не має має данних, що боржник взагалі має закордонний паспорт.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, однак державним виконавцем не надано суду доказів того, що ним було вичерпано весь передбачений зазначеним Законом перелік заходів щодо примусового виконання судових рішень або всі вони виявилися безрезультатними.
Застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.
Суду не надано доказів того, що саме виключний захід повинен бути застосований до боржника з метою стягнення з нього суми заборгованості по виконавчому листу.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.06.2008 року № 25-32/507, наявність в особи невиконаних зобов'язань, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, причому питання щодо такого обмеження вирішується судом.
На підставі наведеного, суд вважає, що правові підстави для встановлення щодо боржника ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні, а подання державного виконавця є необґрунтованим.
На підставі ст. ст. 5, 74 Закону України „Про виконавче провадження", п. п. 2, 5, 6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну", суд, -
В задоволенні подання Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області про тимчасове обмеження виїзду за кордон громадянина ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судової ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя С.В. Кулик