19 березня 2014 року Житомир справа № 806/482/14
категорія 8.2.3
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 19129,19 грн,
встановив:
3 лютого 2014 року Коростишівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому з просила стягнути з відповідача податковий борг у сумі 19129,19 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В матеріалах справи є конверти не вручені адресату з відміткою ЖД УДППЗ "Укрпошта" "за закінченням терміну зберігання". Отже, про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до ч. 6 ст.128 КАС якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Так, згідно зі ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК) контролюючі органи мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом та під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.
Відповідно до положень п. 41.1. ПК контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Підпунктом 20.1.34. п. 20.1.34 ст. 20 ПК визначено, що контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;
Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків прямо передбачено законом.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно положень п.п.14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 185/94 порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України .
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Декрету за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Судом встановлено, що в період з 27 квітня 2012 року по 4 травня 2012 року працівниками контролюючого органу проведено позапланову документальну перевірку відповідача з питань дотримання вимог валютного законодавства по експортному договору від 5 травня 2011 року № 1, укладеного з ІП ОСОБА_2, Республіка Білорусь, за період з 5 травня 2011 року по 4 травня 2012 року.
Під час перевірки було виявлено порушення щодо термінів розрахунків по експортному контракту від 5 травня 2011 року № 1 ФОП ОСОБА_1.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки № 28/01-13/22/НОМЕР_1 від 7 травня 2012 року (а.с. 11-15).
На підставі даного акту було винесено податкові повідомлення - рішення від 7 травня 2012 року:
- № 0000242201, яким визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 20129,06 грн (а.с. -17);
- № 0000252201, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо - економічних відносин у розмірі 170,00 грн (а.с. 16-17).
Дані податкові повідомлення - рішення були отримані відповідачем про що свідчать його підписи на їх корінцях.
Відповідно до п. 95.1. та п. 95.2. ст. 95 ПК контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідачу контролюючим органом була виставлена податкова вимога № 517 від 18 травня 2012 року на суму 20199,06 грн, яка отримана головним бухгалтером відповідача (а.с.18).
В результаті часткової сплати сума податкового боргу відповідача становить 19129,19 грн.
Пунктом 38.1. ст. 38. ПК встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Доказів сплати заборгованості у сумі 19129,19 грн відповідач суду не надав.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 23, 128, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Позов Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 19129,19 грн - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ід. н. НОМЕР_1) на користь Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області заборгованість у сумі 19129 (дев'ятнадцять тисяч сто двадцять дев'ять) грн 19 коп.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Єфіменко О.В.