Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 березня 2014 р. Справа №805/1827/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
секретар судового засідання Чегринець А.М.,
з участю позивача, представника відповідача Єгорової Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Авдіївці Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення,
У лютому 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що Управлінням Пенсійного фонду України в місті Авдіївці Донецької області прийнято рішення від 28 січня 2014 року №4 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України, яким на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу нараховано пеню в сумі 126,65 грн. за період затримки з 11 лютого 2013 року по 10 липня 2013 року сплати фінансових санкцій.
Рішення вважало неправомірними та такими, що прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, і з порушенням законодавства, оскільки воно прийнято за порушення норм та на підставі норм, які згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01 січня 2011 року, виключено.
Позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Авдіївці Донецької області від 28 січня 2014 року №4.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, наведених в ньому. Просив задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на те, що відповідно до ч. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пп. 9.1. п. 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, повноваження якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року, зокрема, щодо застосування до страхувальників фінансових санкцій за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, залишилися. Рішення прийнято на підставі облікових даних картки особового рахунку страхувальника у зв'язку з несвоєчасною сплатою сум нарахованих фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, в розмірі 850 грн. за період 2005-2009 роки. Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обрав спрощену систему оподаткування, як платник страхових внесків був зареєстрований та як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Авдіївці Донецької області.
28 січня 2014 року вказаним органом Пенсійного фонду України щодо позивача прийнято рішення №4 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України, яким на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу нараховано пеню в сумі 126,65 грн. за період затримки з 11 лютого 2013 року по 10 липня 2013 року сплати фінансових санкцій.
Рішення прийнято на підставі даних картки особового рахунку платника, де відображена сума виниклої заборгованості по рішенню від 09 серпня 2012 року №390 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, в розмірі 850 грн., дати та суми її зарахування відповідно до дня здійснених позивачем платежів, кількість днів затримки, суми пені.
Так, відповідно до даних картки особового рахунку страхувальника за ставкою 4, 32, 42% (розрахунку фінансової санкції та пені по особовому рахунку страхувальника) станом на 11 лютого 2013 року у позивача виникла заборгованості в сумі 850 грн., яка зарахована 10 липня 2013 року у вказаній сумі із затримкою в 149 днів.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Предметом даного позову є правомірність рішення органу Пенсійного фонду України про застосування щодо страхувальника фінансових санкцій (нарахування пені), яке прийнято після 01 січня 2011 року на підставі норм, які з 01 січня 2011 року - дня набрання чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», виключені.
При цьому відповідно до ч. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пп. 9.1 п. 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, повноваження якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року, зокрема, щодо застосування до страхувальників фінансових санкцій за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, залишилися.
Однак ввівши вказані норми законодавець відповідні норми щодо таких повноважень із законодавства, яке діяло до 1 січня 2011 року, виключив і аналогічних норм не передбачив.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним, чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Згідно з абз. 4 вказаного рішення Конституційного Суду України відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Зазначені норми знайшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення в рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі №1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб), абз. 7 мотивувальної частини якого передбачено, що системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку про те, що за своїм змістом п. 22 ст. 99 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності, тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом 5 мотивувальної частини рішення передбачено, що закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність.
Стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає відповідальність, зокрема страхувальників.
Виходячи з аналізу норм, покладених в основу застосованої до позивача відповідальності (ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), то вони діяли в період до 1 січня 2011 року, і саме в цей проміжок часу визначали склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього, а також обов'язок виконавчих органів Пенсійного фонду застосовували до страхувальників передбачені ними фінансові санкції.
Так, відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, яка була чинною до 01 січня 2011 року, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовували до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, - штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідальність, що передбачена п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», також встановлена пп. 9.3.2 п. 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, відповідно до якої при застосуванні фінансових санкції за порушення вказаних норм права складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 64 вказаного Закону в редакції, яка є чинною та підлягала застосуванню на час прийняття оскарженого рішення, визначено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право застосовувати фінансові санкції та нараховувати пеню, передбачені законом.
Частину 9 ст. 106 вказаного Закону виключено на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2011 року.
Отже, на час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про застосування щодо страхувальника фінансових санкцій (нарахування пені) правових норм, які б встановлювали вказану в них відповідальність, і якими керувався відповідач, не існувало.
Вказане свідчить про неправомірність рішення органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями про принцип законності, що викладені в п. 1 ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки контролюючий орган помилково застосував норми матеріального права, що призвело до нарахування пені на підставі втративших чинність норм закону, тобто накладаючи вказані санкції діяв не межах наданих повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тому виходячи з вимог Кодексу адміністративного судочинства України таке рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція щодо застосування до страхувальників відповідальності (фінансових санкцій) на підставі норм закону, які втратили чинність з 01 січня 2011 року, викладена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року, що прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Вказане судове рішення відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Керуючись статтями 160, 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Авдіївці Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Авдіївці Донецької області від 28 січня 2014 року №4.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 (сімдесят) коп.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову складено в повному обсязі 24 березня 2014 року.
Суддя Логойда Т. В.