Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 березня 2014 р. Справа №805/2315/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Скріпніка А.І.,
при секретарі судового засідання Гусєвій Л.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 - особисто;
представника відповідача - Пантіної М.В. - згідно довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 12.02.2014 року № Ф-43У про сплату боргу у розмірі 11 071,41 грн.,
18 лютого 2014 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату недоїмки № Ф-34У від 12 лютого 2014 на суму 11 071,41 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він з 06.09.1996 року зареєстрований як фізична особа - підприємець та здійснює підприємницьку діяльність відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та є платником єдиного податку відповідно до свідоцтва платника Єдиного податку. Як фізична особа - підприємець він перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області. Також позивач зазначив, що з 01.09.2004 року є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1.
12.02.2014 року відповідачем було сформовано вимогу № Ф-34У про сплату позивачем недоїмки у розмірі 11 071,41 грн.
Позивач вважає вказану вимогу незаконною, оскільки з 06.08.2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякі інші законодавчі акти України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI, яким внесені доповнення до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Вважає, що внесення зазначених змін звільняє його, як фізичну особу - підприємця та пенсіонера за віком, від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Таким чином, позивач вважає, що вимога відповідача, винесена у спосіб, що суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, з чим не погоджувався представник відповідача.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Пункт 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI визначає, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичну особу - підприємця, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464- VI, із змінами внесеними Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI (надалі - Закон 2464) визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За нормами статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема згідно пенсійного посвідчення серії АГ № 691992, позивачеві з 01.09.2004 року призначена пенсія «за віком» (а.с. 13).
При цьому, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на той факт, що позивач з 18.02.2008 року отримує пенсію по втраті годувальника, оскільки Закон 2464 не містить обмежень, зокрема, щодо звільнення від сплати єдиного внеску в залежності від виду отриманої пенсії (за віком, по інвалідності, втрати годувальника тощо).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Таким чином, у даному випадку при винесенні оскаржуваної вимоги, відповідач діяв всупереч Закону та за межами повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17-20, 51, 69-72, 86, 121, 158-164, 167, 186, 254 КАС України, суд,
Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 12.02.2014 року № Ф-43У про сплату боргу у розмірі 11 071,41 грн. - задовольнити.
Скасувати вимогу державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 12.02.2014 року № Ф-43У про сплату боргу у розмірі 11 071,41 грн.
Стягнути з державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 182,70 грн.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 17 березня 2014 року у присутності представників сторін.
Повний текст постанови буде виготовлений протягом п'яти днів згідно ч. 3 ст. 160 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скріпнік А.І.