Справа № 456/1105/14-к
Провадження № 1-кп/456/89/2014
про повернення обвинувального акту прокурору
17 березня 2014 року Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 ,з участю прокурора ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до єдиного реєстру досудових розслідувань №12014140130000125 від 22.01.2014 р. відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
До Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014140130000125 відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 вважає за необхідне призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акта, який відповідає вимогам закону, в зв'язку з відсутністю підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1 - 4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_4 не заперечили проти повернення обвинувального акту прокурору.
Потерпілий ОСОБА_4 не погодився з розміром шкоди, визначеним органом досудового слідства та зазначив, що слідчий неправомірно взяв до уваги лише саму вартість мідного кабелю, проте не взяв до уваги заперечення потерпілого про те, що у розмір шкоди повинні бути враховані і роботи, необхідні для встановлення кабелю.
Перевіривши обвинувальний акт та додані до нього матеріали суд не погоджується із думкою сторони обвинувачення про можливість призначення справи до судового розгляду з наступних підстав.
Частиною 2 статті 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.
Порушення вимог процесуального закону, а саме вимог ст. 291 КПК України відповідно до ст.314 КПК України тягнуть за собою повернення обвинувального акта прокурору для усунення виявлених недоліків для забезпечення правильного та законного розгляду кримінального провадження та прийняття законного рішення по справі.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він 13.01.2014 року, близько 16.00 год., знаходячись на території приватного підприємства «Агросвіт» в с. Братківці Стрийського району Львівської області, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів шляхом відриву металевого листа проник в складське приміщення товариства, звідки таємно викрав багатожильний, мідний кабель довжиною 50 метрів. Продовжуючи свою злочинну діяльність, 15.01.2014 р., близько 18.00 год., ОСОБА_3 , знаходячись на території приватного підприємства «Агросвіт» в с. Братківці Стрийського району Львівської області, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів шляхом відриву металевого листа проник в складське приміщення товариства, звідки таємно викрав два мішки зерна. В подальшому 20.01.2014 р., близько 16.30 год., ОСОБА_3 з приміщення товариства керуючись єдиним умислом, спрямованим на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів шляхом відриву металевого листа проник в складське приміщення товариства, звідки таємно викрав два мішки зерна, чим завдав матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_4 на суму 1400 грн.
При перевірці обвинувального акту, судом встановлено, що такий не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки не містить чіткої правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та зрозуміле і повне формулювання обвинувачення.
Так, виходячи із змісту ч.1 ст.91 КПК України формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та інші.
Обвинувачення слід формулювати так, щоб не було упущено жодної з наведених у ч.1 ст.91 КПК істотних обставин вчинення кримінального правопорушення і водночас без зазначення фактів, які не мають правового значення у справі та є зайвими подробицями.
Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акту повинна містити в собі не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а і точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони кримінального правопорушення, а також кваліфікуючих ознак конкретного злочину. Відсутність в обвинувальному акту правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від предявленого обвинувачення, що порушує право особи на захист.
Так, формулюючи перше злочинне діяння, вчинене ОСОБА_3 , слідчий вказує на те, що останній, реалізовуючи свій злочинний намір, проник в складське приміщення звідки викрав багатожильний, мідний кабель довжиною 50 метрів, формулюючи друге злочинне діяння, слідчий вказує на продовжуваність злочину, а при наведенні змісту третього епізоду вказує на єдиний злочинний умисел. В чому полягав злочинний намір обвинуваченого при описі його першого злочинного діяння для суду є незрозумілим, якщо такий злочинний намір охоплювався єдиним злочинним умислом на вчинення наступних діянь - крадіжок майна, то про це обов'язково повинно бути зазначено при формулюванні початку вчинення злочинного діяння та його закінченні. Відсутність такого позбавляє суд можливості встановити правильність кваліфікації дій обвинуваченого.
Всупереч вимог кримінально процесуального закону обвинувальний акт в частині формулювання першого та другого злочинного діяння, вчиненого ОСОБА_3 не містить даних про наявність чи відсутність у нього єдиного умислу на вчинення протягом тривалого періоду часу діянь, незрозуміло, чи всі ці діяння охоплювалися єдиним умислом, чи вчинені ним діяння містять окремі епізоди і повинні кваліфікуватися за ознакою повторності.
Також, слід зазначити, що формулювання обвинувачення не містить важливі обставини щодо місця, часу, способу, мети і мотивів вчинення злочину, його наслідки.
Так, з об'єктивної сторони крадіжка відноситься до злочинів з матеріальним складом. Тому, крім діяння (таємного викрадення), обов'язковими її ознаками є матеріальна шкода, спричинена власнику майна, яка визначається його вартістю, а також причинний зв'язок між цією шкодою і таємним викраденням.
Незважаючи на наведене, формулювання кожного злочинного діяння не містить відомостей про вартість викраденого майна, відомостей про власника цього майна та розмір завданої йому шкоди. Так, формулюючи обвинувачення по першому і другому злочинних діяннях, взагалі незрозумілим є, кому заподіяна матеріальна шкода та в якому розмірі.
Підстав вважати, що сформульована в третьому діянні сума матеріальної шкоди в розмірі 1400 грн. охоплює все викрадене майно в суду відсутні, оскільки не містить такого покликання при формулюванні обвинувачення, зазначено лише, що потерпілому ОСОБА_4 заподіяно шкоду, проте якими саме діяннями, чи всіма, чи останнім, залишається незрозумілим.
Отже, судом встановлено, що формулювання вищезазначеного обвинувачення не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, що робить неможливим призначення судового розгляду на підставі цього обвинувального акту і порушує право обвинуваченого на захист від цілком незрозумілого обвинувачення та позбавляє суд можливості роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення, як цього вимагає ст.347 КПК України.
Суд вважає, що в обвинувальному акті неоднозначно викладена правова кваліфікація кримінального посягання з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, оскільки із викладу фактичних обставин кримінального провадження випливає, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив декілька злочинних діянь, що містить один склад злочину, проте продовжуваний злочин - це злочин, який складається з декількох тотожних злочинних діянь, спрямованих на досягнення єдиної мети, що складають єдиний злочин. У ч. 2 ст. 32 КК України продовжуваний злочин визначається як діяння, що складається з двох або більшої кількості тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром. Початком продовжуваного злочину слід вважати вчинення першого з декількох тотожних діянь. Тотожними є однакові за ознаками складу злочину діяння. Закінченням продовжуваного злочину є момент вчинення останнього із задуманих злочинних діянь, тобто досягнення спільної, єдиної мети, котрої прагнув досягти винний.
Якою була мета обвинуваченого ОСОБА_3 з обвинувального акту незрозуміло, оскільки фабула обвинувачення, окрім вказівки на злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, не містить жодних даних про те, яке саме майно мав намір викрасти обвинувачений, кому воно належить, і саме головне, коли у нього виник намір на вчинення всіх інкримінованих йому діянь, від чого залежить кримінально-правова кваліфікація вчинених ним злочинних діянь.
З фабули обвинувачення незрозуміло, чи були об'єднані злочинним умислом всі злочинні діяння, вчинені ОСОБА_3 , що ускладнює визначення наявності у тих чи інших діях обвинуваченого, тих чи інших ознак конкретного складу злочину, що в свою чергу свідчить про неконкретність обвинувачення.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, а згідно ч. 1 ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Зазначені норми закону у сукупності дають суду підстави вважати, що для виконання припису п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині викладення формулювання обвинувачення обвинувальний акт, крім викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, в обов'язковому порядку окремо повинен містити твердження про те, що особа обвинувачується у вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним Кодексом України. При цьому формулювання обвинувачення повинно містити конкретне визначення об'єкту, об'єктивної та суб'єктивної сторони складу злочину, відомості про суб'єкт злочину та інші обов'язкові та другорядні кваліфікуючі ознаки складу злочину. Тільки конкретний, стислий опис діяння, у вчинені якого особа обвинувачується, а не підозрюється, викладений таким чином, щоб можливо було зрозуміти на чому ґрунтується твердження сторони обвинувачення про наявність в діянні обвинуваченої особи складу злочину, передбаченого диспозицією певної статті закону, яким встановлена кримінальна відповідальність, може свідчити про виконання припису закону про обов'язкове зазначення в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, тобто формулювання твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Повне невиконання такого припису закону, або формулювання обвинувачення в інший спосіб, зокрема через викладення обставин, які прокурор вважає встановленими, кваліфікацію діяння на час повідомлення про підозру і таке інше не відповідає вимогам ст. 7 КПК України, зокрема порушує принципи забезпечення доведеності вини; заборони двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; принципу диспозитивності.
Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Отже, судовий розгляд справи може відбуватися лише в разі, коли висунуте обвинувачення і лише в тих рамках, які визначені обвинувальним актом. Це дає підстави суду вважати, що фактом висунення обвинувачення є факт зазначення в обвинувальному акті обвинувачення у формі твердження про те, що певна особа обвинувачується у вчиненні злочину з обов'язковим викладенням формулювання обвинувачення, форма і зміст якого визначена у наведених судом в цій ухвалі нормах закону.
Таким чином, на думку суду першої інстанції, в обвинувальному акті не викладено в повній мірі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, розмір шкоди, заподіяної по кожному злочинному діянню, та кому заподіяна така шкода, якою була мета обвинуваченого, коли виник злочинний намір на вчинення усіх, описаних в обвинувальному акті діянь, що позбавляє суд можливості при встановленні наявності або відсутності вини обвинуваченого по кожному діянню правильно кваліфікувати такі його дії.
Окрім того, в обвинувальному акті слідчим не зазначено докази, якими підтверджується вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Вимогами ч.2 ст.109 КПК України передбачено, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення та реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування.
Однак, доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування не відображає в повному обсязі хід і проміжні результати досудового розслідування, використані в розслідуванні джерела доказів, зокрема в ньому відсутні відомості про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, про доручення керівника органу досудового слідства слідчому про початок досудового розслідування, відомості про проведені слідчі дії, про огляд та долучення до справи речових доказі, тощо.
Також, відсутні відомості про місце проведення відповідних процесуальних дій, з чиєю участю їх проведено.
У переліку процесуальних дій взагалі не вказано повідомлення про підозру, кому і коли таке повідомлення було вручене. Слідчим, всупереч вимогам КПК України, повідомлення про підозру включено в перелік процесуальних рішень, хоча повідомлення про підозру є процесуальною дією, а не рішенням, що у відповідності до вимог ст. 110 КПК України оформлюється постановою на стадії досудового розслідування.
Окрім цього, грубим порушенням кримінально-процесуального закону є відсутність в обвинувальному акті підпису процесуального прокурора.
Так, за змістом ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Відповідно до ч.3 ст.291 КПК України обвинувальний акт також підписується слідчим та прокурором, який його затвердив.
З обвинувального акту у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 вбачається, що він складений слідчим СВ Стрийського МВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_5 28 лютого 2014 року.
Обвинувальний акт підписаний слідчим і 03 березня 2014 року, затверджений прокурором ОСОБА_2 , про що свідчить підпис прокурора та печатка прокуратури, однак сам обвинувальний акт, в порушення вимог ч.3 ст.291 КПК України прокурором не підписаний. Підпис прокурора, який міститься у верхньому правому куті першої сторінки обвинувального акту та засвідчує затвердження прокурором обвинувального акту, не дає підстав суду вважати, що такий засвідчує факт підпису прокурором обвинувального акту, оскільки кримінально-процесуальний закон самостійно відокремлює дії прокурора по підписанню обвинувального акту та його затвердженню. Затвердженим вважається обвинувальний акт, який містить підпис прокурора та печатку органу прокуратури, проте вказаний підпис не може вважатися одночасно таким, що підтверджує факт підписання прокурором обвинувального акту.
За таких обставин суд вважає, що в обвинувальному акті відсутні: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення і належне зрозуміле формулювання обвинувачення, що порушує право на захист обвинуваченого, обвинувальний акт не підписаний прокурором, долучений до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, і все наведене, є підставою, згідно з п.3 ч.3 ст. 314 КПК, для повернення обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Як роз'яснює пункт 2 Інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» про повернення матеріалів кримінального провадження (обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру) прокурору суд постановляє відповідну ухвалу. Такою ухвалою суд зобов'язує прокурора усунути виявлені недоліки протягом визначеного ним розумного строку, який має бути достатнім для виправлення допущених недоліків. Ухвала негайно направляється прокурору для усунення зазначених у ній недоліків обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або для долучення необхідних додатків тощо.
Враховуючи вищевикладене обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, що його затвердив, для усунення зазначених вище недоліків, які слід усунути у визначенні кримінальним процесуальним законом строки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.109, 291, 314, 315, 316, 395 КПК України, суд,-
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесенному до єдиного реєстру досудових розслідувань №12014140130000125 від 22.01.2014 р. відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України повернути прокурору ОСОБА_2 , який затвердив обвинувальний акт, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Зобов'язати прокурора усунути виявлені недоліки протягом протягом тридцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Копію ухвали вручити учасникам судового процесу.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1