Іменем України
19 березня 2014 року 11:51 Справа №801/1076/14
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Трещової О.Р. при секретарі Габовій Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Лівадійської селищної ради до Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про визнання незаконною та скасування постанови.
Лівадійська селищна рада звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про визнання постанови Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ГУЮ АР Крим Аверіної М.А. від 23 грудня 2013р. про накладання штрафу у розмірі 850грн., за невиконання рішення суду по справі № 6-38/11 на Лівадійську селищну раду незаконною та скасування.
Адміністративний позов мотивований тим, що 09 січня 1997 року рішенням Ялтинського міського суду задоволений позов ОСОБА_2, яким Лівадійська селищна рада зобов'язана прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_2 про надання йому земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво.
Представник позивача пояснив, що 23 квітня 2001р. рішенням Ялтинського міського суду зобов'язано виконавчий комітет Лівадійської селищної ради здійснити відвід земельної ділянки та видати ОСОБА_2 державний акт на право користуванням земельною ділянкою.
Представник позивача повідомив, що 23 вересня 2009 року на адресу Лівадійської селищної ради надійшла заява ОСОБА_2 щодо виконання рішення суду , в якому він просив , у зв'язку з прийняттям громадянства України, провести землевідвід та передати у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром 0,25га який розташований на території смт. Лівадія.
Представник позивача зазначив, що 29 квітня 2011 року рішенням Лівадійської селищної ради №36 ОСОБА_2 погоджено розробку проекту землеустрою по відводу у власність земельної ділянки, орієнтовною площею до 0,10 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 із земель Лівадіської селищної ради.
Представник позивача підкреслив, що вказане рішення Лівадіської селищної ради №86 від 29.04.2011р. доведено до відома ОСОБА_2 та відділу Державної виконавчої служби м.Ялти. ОСОБА_2 вказане рішення не оскаржував.
Представник позивача пояснив, що 24.12.2013р. факсимільним зв'язком на адресу Лівадійської селищної ради надійшла вимога від 23 грудня 2013р. Головного державного виконавця ВПВР Аверіной М.А. №10/4-21/6829 про надання у триденний термін з моменту отримання вимоги щодо надання інформації про виконання рішення суду.
25.12.2013р. Лівадійською селищною радою була надіслана на адресу державного виконавця відповідь з наданням документів, що підтверджують копію відповіді і копію журналу вихідної кореспонденції.
Представник позивача зазначив, що не зважаючи на надану відповідь 25.12.2013р. про виконання рішення суду, відповідачем була прийнята постанова від 23.12.2013р. про накладання штрафу в розмірі 850 грн. за не виконання рішення суду станом на 20 грудня 2013р.
Представник позивача підкреслив, що постанова про накладання штрафу була прийнята у то же день що і вимога про надання інформації щодо виконання рішення , а саме 23 грудня 2013р.
Представник позивача вважає, що відповідачем прийнято постанову про накладання штрафу без належної перевірки виконання Лівадійською селищною радою рішення суду від 09.01.1997р., у зв'язку з чим постанова ВПВР управління державної виконавчої служби ГУ юстиції міністерства юстиції Кураїни в АР Крим від 23.12.2013 року не відповідає вимогам діючого законодавства та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2014 року було відкрито провадження по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2014 року було закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.03.2014р. визнано поважною причину пропуску строку звернення Лівадійської селищної ради до суду та позивачу поновлено строк звернення з позовом до Окружного адміністративного суду АРК.
У судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Представник позивача будь яких клопотань до суду не надіслав.
Відповідач просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Отже, органи державної виконавчої служби, їх посадові та службові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови відповідача, суд зобов'язаний перевірити, чи було державним виконавцем вжито всіх заходів до виконання та чи здійснені дії на підставі закону в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.
Відповідно до ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності.
Отже, всі спори щодо скарг учасників виконавчого провадження (крім державного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій на рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої служби при виконанні вищевказаних виконавчих документів, розглядаються адміністративними судами, крім тих, для яких встановлено інший порядок судового оскарження.
Судом встановлено, що предметом спору є законність постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУ юстиції міністерства юстиції України в АР Крим Аверіної М.А. про накладення штрафу від 23.12.2013 року.
Суд враховує, що постанови державного виконавця про накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.
За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Тому суд враховує, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Таким чином, оскарження позивачем постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУ юстиції міністерства юстиції України в АР Крим Аверіної М.А. від 23.12.2013 року про накладання штрафу відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Суд, вивчивши документи, надані сторонами, та надавши їм правову оцінку, встановив наступне.
Судом встановлено, що Рішенням Ялтинського міського суду від 09.01.1997 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та зобов'язано Лівадійську селищну раду прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_2 про надання йому земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво.
Судом встановлено, що Рішенням Ялтинського міського суду від 23 квітня 2001р. зобов'язано виконавчий комітет Лівадійської селищної ради виконати відвід земельної ділянки та видати ОСОБА_2 державний акт на право користування земельною ділянкою.
Ухвалою Ялтинського міського суду від 29.05.2003 року, у зв'язку з набранням законної сили нового Земельного кодексу, в якому відсутні законодавчі підстави для надання громадянам земельних ділянок в користування, рішення Ялтинського міського суду від 23.04.2001р. було роз'яснено наступним чином, що виконання рішення суду в частині зобов'язання Лівадійської селищної ради прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_2 про надання йому земельної ділянки - повинно бути продовжено наступним чином : обов'язки по виконанню відводу земельної ділянки та видачі державного акту вважати недійсними, оскільки у зв'язку з набранням чинності Земельного кодексу України від 25.10.2001р. являється не виконавчими.
Судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 01.09.2003р. ухвалу Ялтинського міського суду від 29.05.2003р. було доповнено, що рішення про надання земельної ділянки ОСОБА_2 належить виконанню згідно з п. 1 перехідних положень Земельного кодексу України який набув чинності з 01 січня 2002р.
Судом встановлено, що Рішенням Ялтинського міського суду від 27 квітня 2005 року зобов'язано Лівадійську селищну раду надати ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд з укладенням договору довгострокової оренди, у зв'язку з відсутністю, на момент прийняття судом рішення, у ОСОБА_2 громадянства України та набранням чинності нового Земельного кодексу України.
Ухвалою Ялтинського міського суду від 26 березня 2007р. рішення Ялтинського міського суду від 23.04.2001р. роз'яснено наступним чином: зобов'язати Лівадійську селищну раду на найближчій сесії розглянути по суті заяву ОСОБА_2 та надати йому земельну ділянку для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд з укладенням договору довгострокової оренди.
Судом встановлено, що 23 вересня 2009 року на адресу Лівадійської селищної ради надійшла заява ОСОБА_2 щодо виконання рішення суду , в якому він просив провести землевідвід та передати у власність на території смт. Лівадія земельну ділянку розміром 0,25 га.
Судом встановлено, що на виконання рішення Ялтинського міського суду від 09.01.1997 року, рішення від 23.04.2001р., ухвали від 29.05.2003р., ухвали Апеляційного суду від 01.09.2003р. рішення Ялтинського міського суду від 27.04.2005р. Лівадійською селищною радою було розглянуто було розглянуто звернення ОСОБА_2 про надання йому земельної ділянки під будівництво та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд із земель Лівадійської селищної ради.
Рішенням Лівадійської селищної ради № 36 від 29.04.2011р. ОСОБА_2 надано згоду на розробку проекту землеустрою по відводу у власність земельної ділянки , орієнтовною площею до 0,10га за адресою: АДРЕСА_1 із земель Лівадійської селищної ради.
Судом встановлено, що на виконанні у відділі ПВР перебуває виконавче провадження № 33761929 по виконанню виконавчого листа №6-38/11, виданого 23.02.2011р. Ялтинським міським судом АР Крим на підставі рішення суду від 09.01.1997р. про зобов'язання Лівадійську селищну раду м.Ялти прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_2 про надання йому земельної ділянки.
Судом встановлено, що 06.08.2012 року державним виконавцем, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії постанови направлені сторонам виконавчого провадження, боржнику надано добровільний строк для виконання рішення суду.
14.11.2012року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з прийняттям Лівадійською селищною радою рішення №36 від 29.04.2011р.яким ОСОБА_2 надано згоду на розробку проекту відводу земельної ділянки.
Судом встановлено, що ухвалою Ялтинського міського суду від 13.02.2013р. постанова державного виконавця від 14.11.2012р. визнана незаконною та скасована.
Зазначеною ухвалою Ялтинського міського суду від 13.02.2013р. встановлено, що Лівадійською селищною радою у виконання виконавчого листа по справі № 6-38/11 від 23.02.2011 року фактично винесено рішення про дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою по відводу у власність земельної ділянки, яка фактично занята іншою особою, та щодо неї виникають судові спори.
Судом встановлено, що 04.03.2013р. державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, копія якої направлена на адресу боржника з вимогою виконати рішення суду.
24.04.2013р. державним виконавцем ВПВР на адресу Лівадійської селищної ради , направлено вимогу щодо надання у п'ятиденний термін письмових підтверджень виконання рішення суду та попередження про відповідальність за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця.
Судом встановлено, що на вимогу виконавчої служби Лівадійська селищна рада 16.05.2013р. надала інформацію що 29.04.2011 року прийнято рішення №36 про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу у власність земельної ділянки, площею 010га.
Однак з цього приводу державним виконавцем вже виносилась постанова про закінчення виконавчого провадження , яка була скасована ухвалою Ялтинського міського суду від 13.02.2013р.
Судом встановлено, що на адресу Лівадійської селищної ради повторно надіслано вимогу головного державного виконавця ВПВР Державної виконавчої служби ГУЮ МЮ України в АРК № 10/4-21/6829 від 23.12.2013р. щодо надання у триденний термін письмових підтверджень виконання рішення суду та попереджено про відповідальність за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця.
Судом встановлено, що 25.12.2013р. Лівадійська селищна рада, зново надіслала копію рішення селищної ради №36 від 29.04.2011р. для відома, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу у власність земельної ділянки, орієнтовною площею до 0,10 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 із земель Лівадіської селищної ради та повідомила що в даний час Лівадійська селищна рада здійснює всі заходи щодо належного виконання рішення суду, крім того 09.12.2013 року Лівадійською селищною радою подана апеляційна скарга на рішення Ялтинського міського суду від 28.11.2013р. за позовом ОСОБА_2 до Лівадійської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення органів місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що 23.12.2013р. супровідним листом № 10/4-21/6832 ВПВР Управління ДВС ГУЮ МЮ України в АР Крим надіслано постанову від 23.12.2013р. про накладання штрафу на Лівадійську селищну раду за невиконання рішення суду у розмірі 850грн.
Не погодившись з вказаною постановою про накладання штрафу, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду.
Щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання протиправною і скасування постанови Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ГУЮ АР Крим Аверіної М.А. від 23 грудня 2013р. про накладання штрафу на позивача у розмірі 850грн., за невиконання рішення суду по справі № 6-38/11, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що оскаржувана постанова була прийнята відповідачем на підставі ст.5, ст.11, ч.2 ст.75, ст..89 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року.
У статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;
Пунктом 13 ст.11 зазначеного закону встановлено право державного виконавця накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно з ч.2 ст.25 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
Статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Зі змісту наведених норм слідує, що підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин, тобто державний виконавець має перед застосуванням штрафних санкцій з'ясувати, зокрема, наявність або відсутність поважних причин невиконання судового рішення і обов'язку виконати певні дії лише боржником, а також чи сплинув строк, який був встановлений державним виконавцем боржнику для виконання рішення суду.
Як встановлено судом, що постановою державного виконавця від 06.08.2012р. було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 6-38/11, яким Лівадійську селищну Раду зобов'язано прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_2 про надання йому земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво.
14 листопада 2012 року головним державним виконавцем відділу виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ МЮ України в АР Крим закінчено виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа 6-38/11 від 23.02.2011р. яка мотивована тим, що рішенням Лівадійської селищної ради 8 сесії 6 скликання №36 від 29 квітня 2011р. прийнято рішення за заявою ОСОБА_2 щодо надання йому земельної ділянки, тобто рішення виконано фактично у повному обсязі.
Але Ялтинським міським судом під час розгляду справи № 4с/121/7 за скаргою ОСОБА_2, заінтересована особа - головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Адамчук Ю.О., про визнання дій неправомірними /, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, встановлені наступні факти.
Рішенням Лівадійської селищної ради № 36 від 29.04.2011р. вирішено: дозволити ОСОБА_2 розробку проекту землеустрою по відводу у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 з земель Лівадійської селищної ради.
При цьому відповідно до акту № 201-53 перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства від 01.06.2011р., постанови про накладання адміністративного стягнення № 005766-53/53-1 від 03.06.2011 р. встановлено самовільне зайняття земельної ділянки в АДРЕСА_1, ОСОБА_5, земельної ділянки площею орієнтовно 5 метрів шириною, 10 метрів довжиною, на території будівля площею орієнтовною 3х4 метрів. Також постановою суду від 05.09.2011р. по адміністративної справі за позовом ОСОБА_5 до Лівадійської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язано Лівадійську селищну раду розглянути на найближчий сесії заяву ОСОБА_5 від 11 грудня 2006р. про надання у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованого в районі кунцевої зупинки маршруту №13 «Ялтинська міська лікарня».
Таким чином, Лівадійською селищною радою у виконання виконавчого листа по справі № 6-38/11 від 23.02.2011 р. фактично винесене рішення про дозвіл ОСОБА_2 розробку проекту землеустрою по відводу у власність земельної ділянки яка фактично зайнята іншою особою (ОСОБА_5) щодо якої виникають судові спори.
Ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим від 13.02.2013р. по справі № 4с/121/7, дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Адамчук Ю.О. визнано протиправними, а постанова від 14.11.2012р. про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа 6-38/11 від 23.02.2011р. скасована.
Отже, на підставі викладеного суд зазначає, що не можливо вважати рішення суду від 09.01.1997р. виконаним на підставі рішення Лівадійської селищної ради №36 від 29.04.2011р., оскільки постанову від 14.11.2012р. про закінчення виконавчого провадження яка прийнята саме на підставі цього рішення Лівадійської селищної ради судом скасовано.
Судом встановлено, що позивач в зазначений строк будь-яких дій для виконання вимоги від 23.12.2013р. №10/4-21/6829 не вчинив, а також не надав підтверджень наявності поважних причин невиконання судового рішення.
Постановою від 23 грудня 2013р. державним виконавцем застосований до Лівадійської селищної Ради штраф у розмірі 850,00 грн. за невиконання рішення суду на підставі ст.ст. 11,89 Закону України "Про виконавче провадження".
Доводи позивача, що постанова від 23.12.2013р. є неправомірною, оскільки вона прийнята одночасно з вимогою від 23.12.2013р. є необґрунтованими.
Виконавче провадження відкрито відповідачем 06.08.2012р., а вимога надсилалась ще 24.04.2013р., отже, у позивача було достатньо часу для виконання судового рішення.
З урахуванням всіх вищеперелічених обставин, суд вважає, що Лівадійська селищна Рада порушила вимоги ст.. 5, 25, 75 Закону України "Про виконавче провадження", без поважних причин не виконав рішення суду та законні вимоги державного виконавця, а тому відповідачем правомірно застосований штраф на підставі ст. 89 Закону.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 23 грудня 2013р за виконавчим провадженням № 33761929 про накладання на боржника - Лівадійську селищну Раду штрафу у розмірі 850 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовій збір не повертається.
У судовому засіданні, яке відбулось 19.03.2014 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 21.03.2014 року постанова складена повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-160, 163 КАС України, суд
1.У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Трещова О.Р.