28.02.2014 місто Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2013 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м.Рахів Закарпатської області,
мешканця АДРЕСА_1 ,
раніше не судимого,
громадянина України
у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 305 КК України направлено Ужгородському міжрайонному прокурору для організації проведення додаткового розслідування.
Постанова умотивована тим, що органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він незаконно перемістив через митний кордон України із Угорської Республіки, з приховуванням від митного контролю, особливо небезпечний наркотичний засіб, а також вчинив незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів без мети їх збуту.
Повертаючи кримінальну справу прокурору на додаткове розслідування, суд у постанові зазначив, що органом досудового слідства не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу підсудного ОСОБА_5 , зокрема, дані про його місце проживання.
Вказана неповнота досудового слідства призвела до того, що суд першої інстанції не зміг розглянути кримінальну справу по суті з березня 2010 року по грудень 2013 року, незважаючи на те, що вживав всіх передбачених кримінально-процесуальним законом заходів для встановлення місця проживання підсудного ОСОБА_5 та доставку його в судове засідання.
У апеляції прокурор порушує питання про скасування вказаної постанови і направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом допущені у справі істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який підтримав подану апеляцію, дослідивши матеріали кримінальної справи, доводи викладені у апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ст. 365 КПК України 1960 року вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Відповідно до вимог ст.ст. 257,262 КПК України 1960 року суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.
Розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов'язкова.
Виконуючи наведені вказівки кримінально - процесуального закону, суд першої інстанції, призначаючи кримінальну справу до розгляду на 19 квітня 2010 року, надіслав повідомлення підсудному ОСОБА_5 за адресою, зазначеною в обвинувальному висновку.
В зв'язку з неявкою підсудного ОСОБА_5 в судове засідання на вказаний день, розгляд справи судом відкладено на 11 червня 2010 року та винесено постанову про застосування щодо останнього приводу (а.с.252).
Копія постанови направлена судом на виконання до Рахівського РВ УМВС України в Закарпатській області (а.с.253).
11 червня 2010 року підсудний ОСОБА_5 в судове засідання повторно не з'явився, постанова про привід - залишилася невиконаною (а.с.254).
В зв'язку з повторною неявкою в судове засідання підсудного ОСОБА_5 розгляд справи судом відкладено на 25 серпня 2010 року та винесено постанову про привід останнього в судове засідання на вказаний день (а.с.255).
Оскільки підсудний ОСОБА_5 не з'явився в судове засідання і на 25 серпня 2010 року, судом винесено постанову про оголошення його у розшук та зміну запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття його під варту (а.с.259).
25 серпня 2010 року постанова суду першої інстанції направлена на виконання до Рахівського РВ УМВС України в Закарпатській області (а.с. 260).
Оскільки постанова Ужгородського міськрайонного суду від 25 серпня 2010 року органом внутрішніх справ не виконувалася, 08 листопада 2010 року, 11 березня 2011 року, 19 серпня 2011 року, 04 січня 2012 року, 30 квітня 2012 року, 10 жовтня 2012 року, 03 грудня 2012 року, 04 лютого 2013 року, 04 квітня 2013 року, 30 серпня 2013 року, 11 листопада 2013 року Ужгородський міськрайонний суд надсилав вказаному органу нагадування про необхідність виконання судового рішення (а.с., а.с. 261, 262, 267, 269, 272, 274, 276-1, 277, 278, 278, 280).
Не з'явився підсудний ОСОБА_5 і в судове засідання суду першої інстанції на 20 грудня 2013 року (а.с.282).
Відповідно до вимог ст. 281 КПК України 1960 року, роз'яснення, даного в п.8 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування» - повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження, всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України, не були досліджені або були поверхово чи однобічно дослідженні обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема, не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого тощо.
Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органом досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
З матеріалів кримінальної справи, зокрема, протоколів допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 14 грудня 2009 року убачається, що він протягом останніх дев'яти років працює в м. Прага та постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
В Україну навідується періодично 2-3 рази на рік в гості до батьків, які проживають в м.Рахів (а.с.,а.с. 100-104,105-106).
Вказані обставини ОСОБА_5 ствердив і під час його допиту як обвинуваченого 02 лютого 2010 року, при проведенні амбулаторної судово-психіатричної експертизи (а.с.,а.с. 124-126, 155-158).
Наведені обставини стверджені і в обвинувальному висновку від 03 лютого 2010 року (а.с.,а.с. 236-243).
Таким чином, з наведених доказів убачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 305 КК України, тобто вчинення ним і тяжкого злочину за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
ОСОБА_5 , згідно з його ж показань, постійно з 2000 року проживає та працює в м.Прага.
Відповідно до вимог ст.ст. 148, 150,155 КПК 1960 року України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилитися від слідства або суду,перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, для забезпечення виконання процесуальних рішень.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховуються також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
На порушення вказаних норм кримінально-процесуального закону, щодо ОСОБА_5 , який скоїв тяжкий злочин, постійно проживаючого та працюючого за межами України, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Всупереч зазначеному, при обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , органом досудового слідства вказано, що останній проживає в АДРЕСА_2 (а.с.,а.с. 114).
При цьому ОСОБА_5 органом досудового слідства повернуто і закордонний паспорт.
Апеляційним судом Закарпатської області направлялися повідомлення ОСОБА_5 за адресою, вказаною органом досудового слідства , однак останній в судове засідання не з'явився.
Запит Апеляційного суду Закарпатської області, надісланий до Рахівського РВ УМВС України в Закарпатській області щодо місця проживання підсудного ОСОБА_5 , - залишився без виконання.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що органом досудового слідства допущені у даній справі така неповнота, неправильність досудового слідства, які, незважаючи на вжиті судом заходи, не можуть бути усунені в судовому засіданні, оскільки для їх усунення потрібні слідчі, процесуальні дії, провадження дій в тому обсязі, виконання яких неможливе з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду.
Посилання прокурора у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції допущені у справі істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки прокурором не вказано, які саме порушення кримінально-процесуального закону допущені судом і в чому вони полягали.
Посилання прокурора на те, що судом не вказано в чому полягає допущена неповнота, неправильність досудового слідства, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в оскарженому судовому рішенні зазначено ту обставину, що органом досудового слідства не з'ясовані дані про особу обвинуваченого, зокрема, не встановлено місце його проживання.
Твердження прокурора про те, що суд мав можливість усунути наведені недоліки досудового слідства також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з матеріалів кримінальної справи убачається, що протягом трьох років суд вживав передбачені законом заходи для встановлення місця проживання підсудного ОСОБА_5 і його доставки в судове засідання, однак ні постанови суду першої інстанції про привід підсудного, ні постанова про його розшук органом внутрішніх справ не виконувалися.
І в цьому суду не сприяв ні орган досудового слідства, ні прокурор.
З цих же підстав не можуть бути визнані обґрунтованими і посилання прокурора на допущення судом порушень вимог ст. 315-1 КПК України 1960 року.
Обґрунтованими є лише посилання прокурора у апеляції на те, що прокурором, який затверджував обвинувальний висновок, допущені порушення вимог ст.ст. 228-232 КПК України 1960 року саме при перевірці цим прокурором справи з обвинувальним висновком і направлення її до суду.
Враховуючи те, що як органом досудового слідства, так і прокурором, який затверджував обвинувальний висновок допущені у справі істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону, суд першої інстанції направив справу на додаткове розслідування.
Оскільки обвинувальний висновок у справі затверджував заступник прокурора Закарпатської області - справа підлягає направленню на додаткове розслідування прокурору Закарпатської області.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, апеляційний суд,-
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2013 року щодо ОСОБА_5 змінити.
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 309,ч.2 ст. 305 КК України направити на додаткове розслідування прокурору Закарпатської області.
В решті постанову залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: