Справа № 315/502/13-ц
Номер провадження № 2/315/5/14
14 березня 2014 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області
у складі: головуючого судді Каракай Н.Д.
при секретарі Прокопенко С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
16.04.2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 32845,32 грн., в якому вказує, що відповідно до укладеного договору № ZPXRRС05590362 від 02.07.2008 року, відповідач отримала кредит у розмірі 5598,18 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
У порушення зазначених норм закону та умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.
У зв'язку з зазначеним порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 28.03.2013 року має заборгованість 32845,32 грн., яка складається з наступного:
- 5598,20 грн. - заборгованість за кредитом;
- 687,70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 1522,69 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;
- 22996,48 грн. - пеня за своєчасність виконання зобов'язань за договором;
а також штрафи відповідно до пункту 1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг:
- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина),
- 1540,25 грн. - штраф (процентна складова).
Прохає суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 32845,32 грн. в рахунок погашення кредитної заборгованості та судові витрати.
25.09.2013 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області було призначено судову почеркознавчу експертизу (а.с. 44).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, прохає їх задовольнити, додатково суду пояснив, що з висновками експертизи не погоджується, так як відповідачку було ідентифіковано згідно паспорту, який пізніше був втрачений, банк оплатив за придбаний товар.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнавала, наполягала на висновках проведенної судово-почеркознавчої експертизи, яка підтвердила, що підпис в оригіналі заяви позичальника виконаний не нею, кредитний договір не підписувала, жодних правовідносин з банком не мала та гроші не отримувала, раніше отримувала заробітну плату в банку, тому копія паспорта була у позивача, який в неї був викрадений в 2008 році, просить в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.
Дослідивши матеріали справи, висновок судово-почеркознавчої експертизи від 31.01.2014 року, врахувавши пояснення сторін, суд прийшов до висновку, що даний позов необгрунтований і задоволенню не підлягає.
24.12.2008 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, був виданий Гуляйпільським РВ ГУМВС України в Запорізькій області паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 83).
Відповідачка в судових засіданнях заперечувала проти викладених обставин, тому за її клопотаннями ухвалою суду від 25 вересня 2013 року було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання чи виконаний підпис в оригіналі заяви позичальника № ZPXRRС05590362 від 02.07.2008року на отримання строкового кредиту у сумі 5598,18грн. ОСОБА_1 (а.с. 44).
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи Д/№43 від 31.01.2013року Науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру при ГУ УМВС України в Запорізькій області, підпис в графі «Підпис», в оригіналі заяви позичальника № ZPXRRС05590362 від 02.07.2008року на отримання строкового кредиту у сумі 5598,18грн., виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.59-63).
Згідно статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.
Висновок судово-почеркознавчої експертизи у суду не викликає сумнівів у його достовірності, оскільки він не протирічіть іншим даним, які встановлені в судовому засіданні під час розгляду даної справи та не спростовані будь-якими іншими доказами, наданими сторонами.
В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України - договір є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Угодами є вольові акти поведінки людей, при цьому вольовий характер угод виявляється у тому, що сторони, укладаючи угоду, мають намір досягнути певного правового результату. Внутрішнє бажання особи укласти ту чи іншу угоду й тим самим досягнути певного правового результату іменується волею. Однак наявність внутрішньої волі особи недостатньо для укладання угоди. Зовнішнє вираження внутрішнього бажання особи є волевиявлення.
Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що підпис в договорі від 02.07.2008 року виконаний не відповідачкою ОСОБА_1, про що свідчить відсутність її волевиявлення на укладення даного договору та невідповідність вимогам ст. 203 ЦК України. Зазначена обставина спростовує доводи позивача про те, що договір позики між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений та грошові кошти були передані позичальнику. Позивачем не надано суду безперечних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволенні позову, так як відповідачка не підписувала кредитний договір, та позивач не надав суду доказів про те що саме ОСОБА_1 отримувала у банку грошові кошти у сумі 5598,18 гривень в 2008 році.
Оскільки суд відмовляє позивачу в позові, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про відшкодування судових витрат згідно ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 157, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 203, 207, 215, 626, 1054 ЦК України, суд,-
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.
З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 20.03.2014 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: Каракай Н. Д.