Справа №: 148/494/14-к
21 березня 2014 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
В складі головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина матеріали кримінального провадження про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта середня, не працює, не військовозобов'язаного, не одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, судимий
- 7.12.2004 року, Ладижинським р/с за ст. 185 ч.2, 75 КК України до 1 року п/в з іспитовим строком на 1 рік;
- 16.02.2005 року Ладижинським р/с за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років п/в;
- 23.12.2005 року Ладижинським р/с за ст. 185 ч.3 70, 71 КК України до 3 років 6 міс. п/в;
- 11.10.2007 року Ладижинським р/с за ст. 289 ч.2 , 71 КК України до 5 років 1 міс. п/в, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 289 ч.2 КК України,
15.02.2014 року о 22.30 годині с. Богданівка Тульчинського району по вул. Б. Хмельницького, гр. ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння знаходився в салоні автомобіля-таксі «Део Ланос» сріблястого кольору д.н. НОМЕР_1 , який належить службі таксі м Ладижин «Перше таксі», під керуванням водія ОСОБА_5 .
Під час зупинки біля магазину в с. Богданівка, Тульчинськогс району, у ОСОБА_4 виник умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, автомобілем-таксі, з метою покататись на ньому та в подальшому залишити в будь-якому місці. З цією метою, ОСОБА_4 , дав гроші водію таксі ОСОБА_5 та послав його в магазин за покупками, і коли останній зайшов в приміщення магазину, ОСОБА_4 , скориставшись тим що ключі від автомобіля були водієм залишені в замкові запалення, пересів за кермо автомобіля, тобто на сидіння водія, завів автомобіль та поїхав в напрямку м. Тульчина і в подальшому використовував на власний розсуд, тобто незаконно, умисно, заволодів чужим транспортним засобом.
Після цього, 16.02.2014 року, біля 04.00 год, в м. Тульчині, автомобіль «Део Ланос» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , був затриманий працівниками міліції.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину передбаченого ст. 289 ч.2 КК України визнав повністю і суду показав, що 15.02.2014 року в м. Ладижин, він підійшов до таксиста, що стояв біля автовокзалу автомобілем "Део Ланос" сріблястого кольору і попросив завезти в с. Білоусівку. По дорозі він попросив водія спочатку поїхати в с. Богданівку, щоб там скупитись в магазині. Коли вони під'їжджали до магазину, то він вирішив заволодіти даним автомобілем, щоб покататись, поїздити по області і згодом десь покинути автомобіль. Така думка у нього виникла після того, як по дорозі він побачив, що в автомобілі залитий повний бак бензину. Зупинившись біля магазину, він попросив водія таксі, щоб той в магазині купив продукти. Коли водій зайшов в магазин, то він пересів за кермо на водійське сидіння, завів мотор та поїхав в сторону м. Тульчина. В Тульчині він звернув в сторону смт. Кирнасівка, бо хотів їхати далі в Тростянецький район та там покататись. Через деякий час, він знову направився в м. Тульчин. По дорозі, він почув сигнал сирени та побачив проблискові маячки автомобіля ДАІ, який рухався позаду нього. На вимогу працівників міліції зупинитись, він не реагував та продовжував від них втікати. Через деякий час він не справився з керування і в'їхав в паркан, пошкодивши автомобіль. Під час цього він був затриманий працівниками міліції. В скоєному кається, просить суворо не карати.
У відповідності до вимог ст. 349 КПК України, приймаючи до уваги позицію учасників судового розгляду, суд визначив обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого, оголошенням висновку експертизи та характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів справи.
Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в незаконному заволодінні транспортним засобом з будь-якою метою, кваліфікуючою ознакою якого є повторність, в судовому засіданні доведена в повному обсязі, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ст. 289 ч.2 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує суспільну небезпеку скоєного ним злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, після відбуття покарання на шлях виправлення не став, продовжував вчиняти злочини, що свідчить про небажання ставати на шлях виправлення.
До обставин, що пом'якшують відповідальність підсудного суд відносить каяття в скоєному злочині.
Обтяжуючих вину обставин являється вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, з метою попередження нових злочинів, а також подальшого виправлення засудженого, з врахуванням вимог ст. 50 КК України, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_4 в межах санкції визначеної ст. 289 ч.2 КК України у виді позбавлення волі, яке останній повинен відбувати.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 необхідно рахувати з часу його затримання, з 16.02.2014 року, зарахувавши строк перебування під вартою в строк відбуття остаточного покарання.
Вирішуючи питання про судові витрати в сумі 391,20 грн. за проведення дактелскопічної експертиз, суд вважає, що вони підлягають стягненню із засудженого в повному обсязі.
Стосовно запобіжного заходу, суд вважає, що до вступу вироку в законну силу підстав для його зміни не має.
Щодо речових доказів, двох гільз калібром 9 мм, то вони підлягають знищенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370-374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 289 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років і шість місяців.
Строк відбуття покарання рахувати з 16.02.2014 року, зарахувавши строк перебування під вартою в строк відбуття остаточного покарання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в сумі 391,20 грн. за проведення дактелоскопічної експертизи.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою.
Речові докази дві стріляні гільзи калібром 9 мм знищити.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення.
Суддя