22 травня 2009 року Справа № 2а-3275/09/1370
16 год. 49 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2
Зал судових засідань № 7
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Карп'як О.О. ,
при секретарі судового засідання Занов'як О.П.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1. (довіреність від 23.03.2008 року №10935/06-14)
від відповідача - ОСОБА_2. (довіреність від 22.05.2009 року №09-01-15/В2)
розглянувши у судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу від 23.04.2009 року №11880043,-
Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова звернулось до суду із адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу від 23.04.2009 року №11880043.
Ухвалою від 14 травня 2009 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду на 22 травня 2009 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду є незаконною, оскільки позивач з поважних причин не може його виконати, та відповідач не з'ясував на місці чи фактично виконано рішення чи ні, про причини його невиконання. Позивач обґрунтовує поважність причин невиконання рішення суду нормами Постанови КМУ від 09.07.2008 року №609, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає вимоги позивача необґрунтованими. Вважає, що постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду ними винесена з дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова в повному обсязі складена 27 травня 2009 року.
В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (постанова про відкриття виконавчого провадження, листи, постанова про накладення штрафу та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
17.03.2009 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-2802/08 від 27.02.2009 року, виданого Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії, отриманої у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надано статтею Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; надано строк для добровільного виконання рішення до 25 березня 2009 року.
23.04. 2009 року відповідачем винесено постанову про накладення на Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова штрафу у розмірі 510,00 гривень за невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк (копія є в матеріалах справи).
Відповідно до ч. 2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Проте на час звернення позивача до адміністративного суду, рішення ні в добровільному порядку, ні в примусовому порядку не виконано.
Вимоги позивача ґрунтуються на тому, що при винесенні оскаржуваної постанови, відповідачем не взято до уваги поважність причин невиконання рішення суду. В обґрунтування поважності причин невиконання рішення суду покликаються на те, що кошти державного бюджету на виплату, згідно рішення суду, не виділяються; позивачем (боржником) подано касаційну скаргу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009 року з клопотанням щодо зупинення виконання вищевказаних рішень суду.
Однак такі твердження позивача спростовуються листом від 25.03.2009 року №4692/06-19, копія якого є в матеріалах справи та не береться судом до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до практики Європейського Суду (справа «Кечко проти України» від 08.11.2005р.) реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судами не повинні прийматися до уваги.
Твердження позивача про те, що рішення суду, на виконання якого виданий виконавчий лист, не набрало законної сили з причин його касаційного оскарження спростовується нормами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та суперечать принципу обов'язковості судових рішень, закріпленому у ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 129 Конституції України.
Як пояснили сторони, постанову про відкриття виконавчого провадження позивач отримав своєчасно.
Отже, причини невиконання рішення суду позивачем не є поважними. Інших причин, які б підтверджували поважність невиконання позивачем рішення суду судом не встановлено.
Статтею 129 Конституції України визнано принцип права, відповідно до якого рішення суду є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до вимог статті 111 Закону України «Про виконавче провадження» , особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження», встановлені гарантії дотримання прав учасників виконавчого провадження, а на державного виконавця покладено обов'язок неупереджено, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії. Водночас, зазначеним Законом передбачені заходи реагування державного виконавця на ухилення боржника від виконання його законних вимог. Зокрема, державному виконавцю надано право застосувати до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, та призначити новий строк виконання.
Відповідно до статі 87 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Таким чином, постанова про накладення штрафу від 23.04.2009 року ВП №11880043 винесена відповідачем на підставі, в межах та у спосіб, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Конституцією України.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог частин 2,5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору, не належить стягувати.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 160, 161, 162, 163,181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу від 23.04.2009 року №11880043- відмовити повністю.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя Карп'як О.О.