Суддя - доповідач Юрченко В.П.
Суддя - доповідач 1-ї інстанції Рогожина А.В.
Україна
Іменем України
12 травня 2009 року справа № 2-а-224/08/0527
приміщення суду за адресою: м.Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:
головуючого
Юрченко В.П.
суддів при секретарі
Лях О.П., Горбенко К.П. Запорожцевій Г.В.,
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу відповідача
судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області
на постанову
Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області
від
30.12.2008 року
по справі
№ 2-а-224/08
за позовом
ОСОБА_1
до третя особа
Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області Головне управління державного казначейства України в Донецькій області
про
визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки у розмірі 5559 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 3 групи виплачується грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Однак відповідач здійснював виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роках з порушенням норм спеціальних законів.
Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30.12.2008 року позов було задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в донарахуванні та виплаті щорічної грошової до 5 травня за 2007, 2008 роки у розмірі встановленому законом. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної допомоги на до 5 травня за 2007 - 2008 роки у розмірі 2542 грн. та 3017 грн. відповідно.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними положення п. 13 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та положення п. 20 розділу Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в частині зупинення дії ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за якою в редакції закону від 27.11.2003 року позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та п. 20 розділу Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дія статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розмірів даного виду допомоги була призупинена на 2007, 2008 роки. На час здійснені виплати допомоги до 5 травня у 2007, 2008 роках діяла ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та пунктом 20 розділу II Закону України"Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-VI.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, заявник скарги вказує на порушення норм матеріального права, вважає, що розмір допомоги до 5 травня визначений відповідними положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік».
Правовий статус ветеранів війни, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12. Розділом ІІІ цього Закону визначені пільги для ветеранів війни - інвалідів війни та гарантії їх соціального захисту, стаття 13 якого передбачає пільги інвалідам війни.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 зазначеного Закону встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанцій виходив з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Однак Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (ст. 29) встановлено, що інвалідам війни, відповідно до закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється виплата допомоги до 5 травня у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень.
Пунктом 20 розділу II Закону України"Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-VI встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008, № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I групи - 500 гривень; інвалідам війни II групи - 400 гривень; інвалідам війни III групи - 350 гривень.
Зазначені положення закону України, до моменту виплати разової грошової допомоги, а саме до 5 травня 2007 та 2008 року, не визнане неконституційним. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.
Отже, для вирішення цього спору суду першої інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеною статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та пунктом 20 розділу II Закону України"Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-VI фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та пункту 20 розділу II Закону України"Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-VI.
За таких обставин колегія суддів вважає, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 та 2008 роки позивачу здійснена суб'єктом владних повноважень на підставі, в межах та у спосіб передбачених законом.
Зазначених обставин та норм матеріального права не врахував суд першої інстанцій під час вирішення спору в цій справі, чим порушив правила застосування норм матеріального права, а саме помилково надав перевагу приписам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому в задоволені позовних вимог судова колегія вважає за необхідне відмовити.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення частини позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. ст. 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області - задовольнити.
Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30.12.2008 року по справі №2а-224/08/0527 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту Костянтинівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки - скасувати.
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту Костянтинівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.
Головуючий суддя: В.П. Юрченко
Судді: К.П. Горбенко
О.П.Лях