Головуючий першої інстанції - Чернобривко Л.Б.
Головуючий апеляційної інстанції - Юрченко В.П.
Іменем України
12 травня 2009 року справа № 2-а-203/09/1214
приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченко, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Юрченко В.П.
суддів Горбенко К.П., Лях О.П.
при секретарі Запорожцевій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
відповідача Управління праці та соціального захисту населення
Лисичанської міської ради Луганської області
на постанову Лисичанського міського суду Луганської області
від 28 січня 2009 року
по справі № 2-а-203/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення
Лисичанської міської ради Луганської області
третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області
про визнання протиправними дій та стягнення недоплати
допомоги по догляду за дитиною до досягнення
нею трирічного віку, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом ( з уточненнями та доповненнями) до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради про визнання протиправними дій та стягнення недоплати допомоги по догляду за дітьми до досягнення нею трирічного віку в сумі 16926.89 грн. з 1.01.2006 року по 31.12.2008 року, зобов'язання відповідача проводити в подальшому відповідні виплати відповідно до розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
В обґрунтування позову вказано, що вона є мамою двох дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження та має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про Державну допомогу сім*ям з дітьми" в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Відповідачем призначено вказану допомогу в значно меншому розмірі, що не відповідає законодавчо встановленому рівню, а тому вважає такі дії неправомірними.
Постановою Лисичанського міського суду від 28 січня 2009 року позов задоволений частково. Суд першої інстанції визнав дії відповідача щодо виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому ніж встановлено законодавством неправомірними та зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити за рахунок коштів Державного бюджету на користь позивача допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім*ям з дітьми", в розмірі прожиткового мінімуму для дітей до 6 років з 9 липня 2007 по 31 грудня 2007 року в сумі 4144.73 грн. (на двох дітей). В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що проводити вказані виплати відповідно до Закону не має можливості, оскільки вказане не передбачено бюджетним фінансуванням.
В судове засідання сторони не з*явились з невідомих суду причин, про місце і час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачка є мамою двох дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. (а.с.5). Відповідачем з 2006 року їй призначена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім*ям з дітьми". В матеріалах справи відсутні документи про те, що позивачка є застрахованою особою.
Розмір призначеної допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею 3-х років визначено відповідно до п.3 розділу У 111 «Прикінцеві положення» вищезазначеного закону в розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім*ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що дії відповідача є неправомірними, оскільки розмір вказаної допомоги не відповідає законодавчо встановленому розміру державної допомоги, яка призначається по догляду за дитиною за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року.
Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Частиною першою статті 15 цього Закону передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489 від 19.12.2006 року дію частини першої статті 15 зупинено на 2007 рік, і статтею 56 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
З моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає силу, а тому з 09.07.2007 року відновлено дію статті частини 1 статті 15 Закону України в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
З таких підстав, позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, що передбачено законом, який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено розмір мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 01.04.2007 р. - 463 грн., з 1 жовтня - 470 грн.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2007 року № 107, який набрав чинності з 01.01.2008 року знову внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановлених для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім*ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, про неможливість застосування редакції статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" до внесення змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (тобто до 01.01.2008 р.) до правовідносин, які виникли після 01.01.2008 року між сторонами. Застосуванню підлягає редакція статті, яка чинна в 2008 році, і не визнавалась неконституційною. Саме в такому розмірі відповідач виплачував, а позивач отримувала допомогу по догляду за дитиною в 2008 році, що відповідає чинному в цей період законодавству.
Статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства незалежно від наявності коштів Державного бюджету України.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги з посиланням на п.3 Перехідних положень Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", відповідно до яких розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Законами України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 рік взагалі не визначався розмір державної допомоги сім*ям з дітьми, а ті зміни які вносились до статті 15 зазначеного Закону, з 09.07.2007 року визнані неконституційними.
Здійснюючи апеляційний розгляд справи в межах апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що незважаючи на заявлене в судовому засіданні суду першої інстанції клопотання про відмову в позові з підстав пропуску річного строку звернення до суду, передбаченого ст..ст. 99, 100 КАС України, суд першої інстанції розглянув справу по суті.
Відповідно до частини 2 статті 100 КАС України, - якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови суду першої інстанції, судом визнано, що річний строк не пропущено, і справа розглянута по суті заявлених позовних вимог.
З таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 28 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-203/09/1214 - залишити без задоволення.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 28 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-203/09/1214 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про визнання незаконним дій - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.
Головуючий: В.П.Юрченко
Судді К.П.Горбенко
О.П.Лях