Суддя - доповідач Юрченко В.П.
Суддя - доповідач 1-ї інстанції Козаченко А.В.
Донецький апеляційний адміністративний суд
Іменем України
05 травня 2009 року справа № 2-а-24584/08/0570
приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:
головуючого
Юрченко В.П.,
суддів при секретарі
Горбенко К.П., Лях О.П. Запорожцевій Г.В.,
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу відповідача
судовому засіданні Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька
на постанову
Донецького окружного адміністративного суду
від
10.12.2008 року
по справі
№ 2-а-24584/08
за позовом
ОСОБА_1
до про
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька зобов'язання здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про зобов'язання здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 2006 - 2007 роки.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2008 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31.12.2007 року та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31.12.2007 року. В задоволені решти вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції невірно застосовані положення ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Сторони до судового засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку відповідача та отримує пенсію за віком (а.с. 5).
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України (3551-12) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнане неконституційним.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист інвалідів війни”, керуючись таким принципом адміністративного судочинства як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки місцевого суду щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог.
Однак суд першої інстанції помилково визначив підстави для визнання причини пропуску строку для звернення до суду з огляду на таке.
Суд першої інстанції визнаючи причину пропуску строку для звернення до адміністративного суду, застосував положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте зазначені норми матеріального права не регулюють спірних правовідносин.
Разом с тим, колегія суддів також вважає причину пропуску строку для звернення до адміністративного суду поважною у зв'язку з тим, що позивач є людиною похилого віку та обов'язок щодо здійснення доплат та підвищень до пенсій чинним законодавством покладений на органи Пенсійного фонду України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст. 206, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2008 року у справі № 2-а-24584/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про зобов'язання здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя В.П.Юрченко
Судді К.П. Горбенко
О.П. Лях