Головуючий у 1 інстанції - Папазова Г.П. Суддя-доповідач - Білак С.В.
Україна
Іменем України
13 квітня 2009 року справа № 2а-32087/08/0570
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді
Білак С.В.
Суддів при секретарі
Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г. Кондрашовій Н.М.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу
судовому засіданні Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька
на постанову
Донецького окружного адміністративного суду
від
20 січня 2009 року
по справі
№ 2а-32087/08
за позовом
ОСОБА_1
до
Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька
про
визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання зробити перерахунок доплати до пенсії, -
ПозивачОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька п ро визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання зробити перерахунок доплати до пенсії за 2006, 2007 роки у сумі 2 733, 30 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2009 року позов було задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька щодо не нарахування позивачу щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька здійснити нарахування позивачу за рахунок державного бюджету України підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що у 2007 році законодавством не було прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не було визначено, які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати розмір вказаного підвищення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
ПозивачОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни (а.с.4), знаходиться на обліку в УПФУ в Київському районі м. Донецька та отримує пенсію за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
З 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що відповідач зобов'язаний перерахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року („Урядовий кур'єр” від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року №749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року („Урядовий кур'єр” та „Голос України” від 28 березня 2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 3 ст. 24, ст.ст. 160, 167, 184 ч.1, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 200, ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2009 року у справі № 2а- 32087/08 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька п ро визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання зробити перерахунок доплати до пенсії - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті і проголошена в судовому засіданні 13 травня 2009 року, в повному обсязі складена 18 травня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.
Головуючий суддя С.В.Білак
Судді М.Г.Сухарьок
Т.Г.Гаврищук