Постанова
Іменем України
18.05.2009 Справа № 2-а-5459/08/2/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Кучерука О.В.
секретар судового засідання Галайдіна Г.І.
сторони не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 13.01.2009
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 6, м.Сімферополь, 95013)
про спонукання до виконання певних дій
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2009 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнані дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим протиправними в частині не нарахування на користь ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги з жовтня по грудень 2007 року та з травня по жовтень 2008 року, зобов'язано відповідача нарахувати на користь ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з жовтня по грудень 2007 року в сумі 369,90грн. та з травня по жовтень 2008 року в сумі 581,20грн. Стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України 0,85грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2009, у позовних вимогах відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Так, відповідач вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми статей 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 28, 72, 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пунктів 9, 10 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного Фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Також відповідач просить розглянути справу в його відсутність.
Представники сторін у судове засідання, призначене на 18.05.2009, не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю сторін, явка яких не визнавалася обов'язковою.
Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 (із змінами та доповненнями). Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менш 18 років.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто, на час закінчення Другої світової війни їй було менш 18 років, є пенсіонером за віком і має статус "дитина війни".
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції Закону України № 489-V від 19.12.2006, що діяла з 01.01.2007, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
При цьому, Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті Закону України про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим протиправними в частині не нарахування на користь ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги з жовтня по грудень 2007 року та з травня по жовтень 2008 року, оскільки невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Колегія суддів вважає викладені у постанові суду першої інстанції висновки про необхідність часткового задоволення позову такими, що відповідають закону.
Враховуючи, що вимоги позивача про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за 2006рік та січень- вересень 2007 року є обґрунтованими, але позивачем без поважних причин пропущено встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до адміністративного суду за захистом зазначеного порушеного права, в свою чергу, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків, встановлених частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Що стосується вимог позивача про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік, то в цієї частині позов підлягає частковому задоволенню, а саме, з травня 2008 року по жовтень 2008 року, оскільки в травні 2008року набрало законної сили Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007, а до жовтня позовні вимоги задовольняються тому, що позов був наданий 24.10.2008.
Щомісячна державна соціальна допомога за травень-жовтень 2008 року дорівнює 871,80грн. Як свідчать матеріали справи позивачу у 2008 році було нараховано щомісячної державної соціальної допомоги в сумі 290,60грн. Таким чином підлягає нарахуванню позивачу щомісячна державна соціальна допомога з урахуванням часткової виплати за період з травня по жовтень 2008 року в сумі 581,20грн.
Судовою колегією встановлено, що в адміністративному позові позивач просить відповідача нарахувати йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу. Але колегія зазначає, що задоволення таких позовних вимог не зможе забезпечити захист прав позивача, оскільки існують різні редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», різне тлумачення мінімальної пенсії за віком та інше.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач наводить розрахунок допомоги за 2007 рік без урахування збільшення прожиткового мінімуму на 1%.
Згідно з частиною третьою статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня -380,00грн., з 1 квітня -406,00грн., з 1 жовтня -411,00грн.
Відповідно до частини третьої статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовуються прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1%. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становить: з 01.04.2007 по 30.09.2007 -410,06грн., з 01.10.2007 по 31.12.2007- 415,11грн.
Частина друга статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
На підставі викладеного, з урахуванням статей 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, за період: з жовтня по грудень 2007року в сумі 373,60грн. (сума розрахована в розмірі, встановленому законом з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму на 1%, а саме: жовтень 2007 року - 124,53грн., листопад 2007 року - 124,53грн., грудень 2007 року - 124,53грн.) та з травня по жовтень 2008 року в сумі 581,20грн.
Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції не вірно розглянуто питання про розподіл судових витрат, оскільки відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому з Державного бюджету України відповідно до задоволенні вимог, що у даному випадку складає 1,70грн. судового збору, що також є підставою для зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2009 підлягає зміні, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 11, 162, частиною першою статті 195, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2009 змінити, виклавши пункти 3, 4 резолютивної частини в наступній редакції:
"3.Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул.Д.Ульянова, 6, місто Сімферополь, АР Крим, 95013) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, як дитині війни (ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, АДРЕСА_1) щомісячну державну соціальну допомогу за період з жовтня по грудень 2007року в сумі 373,60грн. та за період з травня по жовтень 2008 року в сумі 581,20грн.
4.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження (прописана за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1) 1,70грн. судового збір".
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя Г.М. Іщенко
Судді Г.П.Ілюхіна
О.В.Кучерук