12 березня 2014 р. Справа № 1516/5573/12
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Драгомерецька К.П.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Коваль М.П.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України у м. Котовськ та Котовському районі Одеської області на Постанову Котовського міськрайонного суд Одеської області від 04 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України у м. Котовськ та Котовському районі Одеської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
встановиЛА:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у м. Котовськ та Котовському районі Одеської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, мотивуючи його тим, що є пенсіонером за віком, має статус дитини війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» його щомісячна пенсія повинна збільшуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Постановою Котовського міськрайонного суд Одеської області від 04 січня 2013 року визнано відмову Управління пенсійного фонду України у м. Котовськ та Котовському районі Одеської області, перерахувати та виплачувати позивачу щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2011 року по 22.07.2011 року включно, а починаючи з 23.07.2011 року виплату пенсії проводити на підставі Закону України « Про Державний бюджет України на 2011 рік» та Закону України « Про Державний бюджет України на 2012 рік» з врахуванням Постанови кабінету Міністрів України № 745 « про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» прийняту 06.07.2011 року, якою встановлено розміри виплат, що проводяться дітям війни.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, УПФУ подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги УПФУ посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що на законодавчому рівні не вирішено питання щодо визначення величини мінімального розміру пенсії за віком, що повинна застосовуватися для обчислення підвищення пенсій згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, Законом України № 2195-IV передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV, має право на отримання державної соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV було внесені такі зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»: виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету". Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними.
Порядок запровадження у 2006 році пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України визначений не був.
Таким чином у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а тому в задоволенні цієї частини позовних вимог позивачу слід відмовити.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік.
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно зі ст. 99 КАС України, в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду з відповідним позовом та прийняття судом першої інстанції Постанови за цією справою, - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.
Позивач звернувся до суду з позовом 07 грудня 2012 року.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України, в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду з відповідним позовом та прийняття судом першої інстанції Постанови за цією справою, - позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст. 100 КАС України, в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду з відповідним позовом та прийняття судом першої інстанції Постанови за цією справою, - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
За таких підстав колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату соціальної допомоги як дитині війни - слід відмовити.
Щодо доводів відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується "дітей війни" відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Аналогічну правову позицію висловив Вищій адміністративний суд України в своїй Ухвалі від 17.11.2010 року зі справи № К-48687/09.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 184, 185, 198, 202, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у м. Котовськ та Котовському районі Одеської області, - задовольнити частково.
Постанову Котовського міськрайонного суд Одеської області від 04 січня 2013 року по справі № 1516/5573/12, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4, - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили Постанови апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя В.О. Потапчук
суддя М.П. Коваль