12 березня 2014 р. Справа № 2-а-6133/11/1503
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Дяченко В.Г.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Коваль М.П.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області на Постанову Балтського районного суду Одеської області від 11 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного Фонду України в Балтському районі Одеської області, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсій дітям війни, -
встановиЛА:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області (далі УПФУ), про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсій дітям війни, мотивуючи його тим, що є пенсіонером за віком, має статус дитини війни та відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» його щомісячна пенсія повинна збільшуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Постановою Балтського районного суду Одеської області від 11 січня 2012 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність управління пенсійного фонду в Балтському районі по своєчасному не донарахуванню та виплаті позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року до 18 червня 2011 року, незаконною. Зобов'язано управління пенсійного фонду в Балтському районі Одеської області провести перерахунок та забезпечити проведення виплати позивачу підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року до 18 червня 2011 року, з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, УПФУ подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги УПФУ посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що на законодавчому рівні не вирішено питання щодо визначення величини мінімального розміру пенсії за віком, що повинна застосовуватися для обчислення підвищення пенсій згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, Законом України № 2195-IV передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV, має право на отримання державної соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV було внесені такі зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»: виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету". Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними.
Порядок запровадження у 2006 році пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України визначений не був.
Таким чином у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а тому в задоволенні цієї частини позовних вимог позивачу слід відмовити.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік.
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року N 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Проте на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам віднесеним до категорії "дитина війни".
Аналогічно вирішується питання щодо підвищення пенсії особі, яка має статус «дитини війни» і у 2010 році.
Так, відповідно до ст. 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27 квітня 2010 року N 2154-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Проте на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2010 році розміру підвищення до пенсії особам віднесеним до категорії "дитина війни".
14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
З огляду на викладене, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підлягають застосуванню до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року (Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Вищого адміністративного суду України від 06.09.2011 р. № 1080/0/4-11, № 1400/1/6/13-11).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 99 КАС України, - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивач звернувся до суду з позовом 14.12.2011 року.
Суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин приписи ст. 100 КАС України, оскільки про отримані виплати та про своє порушене право позивач дізнався в день отримання допомоги в розмірі меншому, ніж встановлено законом.
За таких підстав колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 14.06.2011 року.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє є неправильним.
Щодо доводів відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується "дітей війни" відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Аналогічну правову позицію висловив Вищій адміністративний суд України в своїй Ухвалі від 17.11.2010 року зі справи № К-48687/09.
Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 184, 185, 198, 201, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області, - задовольнити частково.
Постанову Балтського районного суду Одеської області від 11 січня 2012 року по справі № 2-а-6133/11/1503, - змінити, здійснивши заміну в п. 2 та в п.3 її резолютивної частини словосполучення «... з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року до 18 червня 2011 року...» на словосполучення «... з 14.06.2011 року по 22.07.2011 року...».
В решті Постанову Балтського районного суду Одеської області від 11 січня 2012 року по справі № 2-а-6133/11/1503, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя В.О. Потапчук
суддя М.П. Коваль