Дата документу 19.03.2014
Справа № 334/1978/14-к
Провадження № 1-кп/334/223/14
19 березня 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №1201308005000 4125 по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, освіта загальна середня, не одруженого, маючого неповнолітню дитину 2013 року народження, працюючого газорізником в ВАТ «Запоріжтрансформатор», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого;
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України,
встановив:
11 жовтня 2013 року, приблизно о 19 годині, біля зупинки громадського транспорту «Школа» по вул. Маршала Чуйкова в м. Запоріжжі, обвинувачений ОСОБА_6 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, і виявилось в нанесенні тому декількох ударів кулаками та ногами, відкрито викрав у ОСОБА_5 мобільний телефон «LG KP-500», вартістю 600 гривень.
Вказаними діями ОСОБА_6 скоїв злочин, передбачений ст. 186 ч. 2 КК України, який кваліфікується як умисне, з корисливих мотивів, відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину визнав повністю, пояснив, що 11 жовтня 2013 року, приблизно о 19 годині, він забрав у ОСОБА_5 мобільний телефон, а перед тим наніс потерпілому декілька ударів кулаком і ногами. Телефон він не намагався збути і пізніше добровільно видав його працівникам міліції.
Відповідно до ст.349 ч.3 КПК України, враховуючи згоду учасників судового процесу, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При визначенні покарання суд враховує, як обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття обвинуваченого, сприяння органам досудового слідства, наявність у обвинуваченого малолітньої дитини, повне відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.
З урахуванням всіх обставин справи, характеристики обвинувачених, ставлення до вчиненого злочину, суд вважає можливим і необхідним призначити ОСОБА_6 покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 373, 374, 394,474, 475 КПК України, суд
засудив:
ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, та призначити йому покарання - чотири роки і шість місяців позбавлення волі.
У відповідності зі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.
Застосувавши до засудженого ОСОБА_6 ст. 76 КК України зобов'язати його:
1. повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
2. періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції;
3. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
Запобіжний захід обрати засудженому особисте зобов'язання до набрання вироком законної сили.
Речовий доказ залишити у потерпілого.
На вирок протягом 30 днів може бути подана апеляційна скарга в Запорізький апеляційний суд.
Суддя: ОСОБА_1