Справа № 314/1949/13-к
Провадження № 1-кп/314/7/2014
13 лютого 2014 року м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
запасного судді: ОСОБА_2 ,
при секретарі: ОСОБА_3 ,
з участю прокурора ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
захисників обвинувачених-адвокатів ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши клопотання старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_11 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 365, ч.2 ст.127, ч.2 ст.28 ч.3 ст.365, ч.1 ст.28, ч.2 ст.162, ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України,
У судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_11 строком на два місяці. Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що злочини, у тому числі тяжкі, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_11 , вчинені із застосуванням фізичного насильства та погрозою його застосування. Діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , ОСОБА_11 вимагав зізнатися у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , унаслідок чого останні зазнали сильного фізичного болю, фізичних і моральних страждань, а ОСОБА_14 також отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді розриву селезінки.
Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 незаконно утримували потерпілого ОСОБА_13 , чим порушили його конституційне право на свободу та особисту недоторканість. Ці обставини підтверджуються показами свідків та потерпілих, наданих під час судового розгляду. Крім того, мали місце факти впливу на свідка ОСОБА_15 , потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та малолітню дитину ОСОБА_17 . На теперішній час здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження за №42013080000000165 від 05.12.2013 за ст.386 КК України за фактом перешкоджання зявлення до суду потерпілого ОСОБА_14 та змушення останнього шляхом погроз застосувати насильство до нього та членів його родини з метою змінити надані свідчення щодо протиправних дій обвинувачених.
Крім того, судове провадження не завершено, всі свідки у кримінальному провадженні на даний час у суді з обставин події не допитані. Також звертає увагу на те, що до теперішнього часу ОСОБА_11 є співробітником правоохоронного органу, ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від суду, впливати на свідків, тим самим перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, не минули, а інший більш мякий запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе ефективно їх попередити.
Потерпіла ОСОБА_16 підтримала клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_11 заперечували проти задоволення такого клопотання та просять змінити запобіжний захід на інший, більш мякий, посилаючись на ті обставини, що наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, прокурором не доведено. Захисник вважає, що факт того, що ОСОБА_11 є співробітником правоохоронного органу не є обґрунтуванням жодного заявленого прокурором ризику, ОСОБА_11 відсторонений від посади. Крім того, унеможливлюється і вплив його підзахисного на свідків та потерпілих, оскільки стосовно останніх судом вжито заходів безпеки.
Захисники обвинувачених-адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_10 підтримали думку адвоката ОСОБА_9 , просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Заслухавши клопотання прокурора, враховуючи думку інших учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні внесеного клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_11 , суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Судом встановлено, що 22.01.2013 ОСОБА_11 був затриманий у порядку ст.208 КПК України.
23.01.2013 ОСОБА_11 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.365 КК України, та 24.01.2013 Вільнянським районним судом йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
20.03.2013 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя строк тримання ОСОБА_11 під вартою продовжений до трьох місяців.
05.04.2013 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.28 ч.2 ст.365, ч.2 ст.127, ч.2 ст.28 ч.3 ст.365, ч.1 ст.28, ч.2 ст.162, ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України.
16.04.2013 обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні направлено до Вільнянського районного суду Запорізької області для розгляду по суті.
Ухвалами Вільнянського районного суду Запорізької області від 19.04.2013, 13.06.2013, 15.08.2013, 18.10.2013 та 17.12.2013 строк тримання ОСОБА_11 під вартою продовжено на 60 днів, який спливає 19.02.2014.
На теперішній час у кримінальному провадженні допитані всі потерпілі та майже всі свідки, за винятком одного, про допит яких заявлено стороною обвинувачення. Крім того, судом відносно потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , свідка ОСОБА_15 та членів їхньої сімї продовжено строк дії ухвали від 06.12.2013 про застосування до вказаних осіб заходів безпеки.
Крім того, за час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42013080000000165 від 05.12.2013 за ст.386 КК України, не встановлено осіб, які здійснювали погрози членам родини ОСОБА_18 , а отже посилання на існування ризику впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_11 на свідків та потерпілих є тільки припущенням.
Вищевказані обставини виключають наявність ризику незаконно впливати на потерпілих та свідків, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Посилання сторони обвинувачення на ту обставину, що ОСОБА_11 до теперішнього часу є співробітником правоохоронного органу не свідчить про наявність ризику перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений відсторонений від посади, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_11 зібрані всі докази, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вони знаходяться в матеріалах кримінального провадження.
Також суд враховує, що до моменту затримання ОСОБА_11 він добровільно зявлявся до органу досудового розслідування, прокурором не надано доказів того, що обвинувачений може переховатися від суду, а отже не доведено існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Суд не приймає доводи прокурора з приводу того, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної поведінки підозрюваного, оскільки вважає, що з цього приводу не наведено переконливих доказів, які б давали підстави вважати, що внаслідок обрання запобіжного заходу, не повязаного з позбавленням волі, ОСОБА_11 буде переховуватися від слідства та суду, впливати на потерпілих та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Також при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_11 суд враховує висновки ЄСПЛ, а саме, у справі Мамедова проти Росії 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Ризики переховування підозрюваного від правосуддя, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення інших кримінальних правопорушень не можуть оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий їх незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного увязнення.
За таких обставин, а також враховуючи, що ОСОБА_11 позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має постійне зареєстроване місце проживання, стійкі соціальні звязки, суд не знаходить підстав для подальшого застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважає, що достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, достатньо застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 183, 202, 331 КПК України,
У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.
Замінити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати місце простійного проживання: АДРЕСА_1 .
Розяснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право зявлятися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, повязаних із виконанням покладених на нього зобовязань, використовувати електронні засоби контролю.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обовязок утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим з приводу кримінального провадження, відкритого за його підозрою.
Визначити строк дії ухвали тривалістю два місяці до 13 квітня 2014 року.
Негайно звільнити з-під варти обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доручивши Вільнянському РВ ГУМВС України в Запорізькій області доставити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із Запорізького слідчого ізолятору УДПтС України в Запорізькій області до місця проживання: АДРЕСА_1 .
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати Вільнянському РВ ГУМВС України в Запорізькій області для негайного виконання і постановки обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на облік, про що необхідно повідомити суд.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Запорізького слідчого ізолятору УДПтС України в Запорізькій області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяН.Ю.Мануйлова
13.02.2014