іменем України
Справа № 210/154/14-к
Провадження № 1-кп/210/130/14
"21" березня 2014 р.
Дзержинський районний суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
за участю: секретаря ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши під час підготовчого судового засідання в залі суду м. Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, розлученого, не працевлаштованого, проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого: 16.04.2013року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 1 ст. 164 КК України до 100год. громадських робіт, знятий з обліку 08.07.2013року у зв'язку з відбуттям покарання,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, за правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 164 КК України, суд -
У провадження судді надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України за ознаками злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинення особою раніше судимою за злочин передбачений ст. 164 КК України
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала позицію прокурора.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 зазначила, що обвинувальний акт містить певні недоліки, однак виклад фактичних обставин в обвинувальному акті, на її думку, свідчить про відсутність в діях її підзахисного складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України, що є підставою для винесення виправдовувального вироку у справі, тому з урахуванням позиції захисту адвокат просила призначити справу до судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Виконавши вимоги ст.ст.314-315, 342-345 КПК України, з'ясувавши в сторін кримінального провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду, суд, приходить до наступних висновків.
Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Так, обвинувальний акт має містити відомості, зазначені в ч.2 ст.291 КПК України, при цьому в даному підсумковому документі досудового розслідування не повинно бути жодних внутрішніх суперечностей, всі складові частини цього документу повинні бути узгоджені як між собою, так і з доданими до обвинувального акта додатками згідно вимог ч.4 ст.291 КПК України. При цьому реєстр матеріалів досудового розслідування має відповідати вимогам ч.2 ст.109 КПК України.
При складанні обвинувального акта і додатків до нього слідчий та прокурор, який підписав і затвердив обвинувальний акт, вимоги закону не виконали, що вбачається з наступного.
Так, згідно з вимогами ст.291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт має містити найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, анкетні відомості кожного обвинуваченого, анкетні відомості кожного потерпілого, прізвище, ім"я, по-батькові та займана посада слідчого, прокурора, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання, розмір шкоди, завданої правопорушенням, розмір витрат на залучення експерта, дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. До обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування, розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.
Суд вважає, що направлений до суду обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки в порушення п.5 ч.2ст.291 КПК України обвинувальний акт не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, а між тим в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення, яке висувається відносно ОСОБА_4 .
При цьому суд вважає, що стороною обвинувачення поверхово викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, об'єктивна та суб'єктивна сторона повністю не відображені та не конкретизовані.
Так, в обвинувальному акті сторона звинувачена лише формально відобразила відомості про те, за якою статтею внесено відомості до ЄРДР, та за якою статтею ОСОБА_4 повідомлявся про підозру, а саме: відомості про початок кримінального провадження за фактом злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинення особою раніше судимою за злочин передбачений ст.. 164 КК України, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України внесено в ЄРДР за № 12013040710003553 14.11.2013року, а 30.12.2013року ОСОБА_4 повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України за ознаками злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинення особою раніше судимою за злочин передбачений ст.. 164 КК України.
У подальшому, в обвинувальному акті зазначено, що «наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами».
Таким чином, в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення з відповідною правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Крім того, суд вважає, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, в обвинувальному акті здійснено поверхнево, без розкриття об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 , та не узгоджується зі змістом самого обвинувального акту та додатків до нього.
Відповідно до примітки ст.164 КК України під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів.
Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 164 КК України, становлять такі окремі діяння: злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів); злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні. За ті ж діяння, вчинені особою, раніше судимою за цей самий злочин, настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 164 КК України.
Під ухиленням від сплати аліментів розуміються дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь дитини (дітей) визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає облікові при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Ухилення від сплати аліментів і ухилення від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей утворюють цей склад злочину лише у випадку, коли воно є злісним. Поняття злісності належить до оціночних категорій і має бути визначено у кожному конкретному випадку. Про злісний характер ухилення можуть свідчити тривалість ухилення, продовження ухилення після попередження про необхідність виконання свого обов'язку та можливість кримінальної відповідальності з боку судді чи державного виконавця, неодноразові звернення потерпілого чи інших осіб до винної особи з цього приводу тощо.
Не може визнаватися злісним ухилення від сплати аліментів чи злісним ухилення від утримання дітей, яке хоча і тривало значний проміжок часу чи мало систематичний характер, але було вимушеним з боку особи, на яку такий обов'язок покладено законом чи рішенням суду. До таких випадків слід відносити несплату аліментів особою через неможливість знайти роботу, через хворобу, невиділення із сімейного бюджету коштів, необхідних для придбання одягу неповнолітній дитині чи для лікування непрацездатної дитини у зв'язку з їх відсутністю тощо.
Суд вважає, що в обвинувальному акті лише формально обмежено посилання прокурора, на те, що обвинувачений, являючись здоровою працездатною людиною, тривалий час ніде не працював, заходів для працевлаштування не вживав, на попередження державного виконавця про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів не реагував, аліменти не сплачував та матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав. При цьому, прокурор констатує зазначені дії, як злісне ухилення від сплати аліментів.
Однак в обвинувальному акті не викладено дії органу ДВС по виконанню судового рішення, зокрема в частині того, чи направлялись ОСОБА_4 повідомлення та попередження про відповідальність з ухилення від сплати аліментів після відбуття обвинуваченим покарання за попереднім вироком, та не викладено діяння (дії чи бездіяльність), зміст яких зазначено у примітці до ст.164 КК України, які вчинив, чи не вчинив обвинувачений, що свідчать про злісне ухилення від сплати аліментів за рішенням суду.
Також в обвинувальному акті взагалі не міститься викладу обставин про те, що ОСОБА_4 одержував такі попередження, повідомлення, і як він на них реагував. При цьому, ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні стверджував, що займався підприємницькою діяльністю, однак слідчий та прокурор не зазначили, чи мав він доходи, які заходи, передбачені нормами закону, ВДВС вживав для примусового виконання судового рішення, чи зверталося стягнення на майно, доходи обвинуваченого і т.ін., що свідчить про формальність відображення об"єктивної сторони складу злочину.
В чому ж полягає злісне ухилення, тобто в чому полягає діяння (дія, бездіяльність) як невід'ємна та обов'язкова складова об'єктивної сторони складу злочину (чи мав можливість сплачувати аліменти обвинувачений і не робив цього, чи мав він і які саме доходи, чи володіє майном, з продажу якого має можливість сплатити аліменти, чи перебуває він на обліку у центрі зайнятості, чи отримує допомогу по безробіттю, тощо) з обвинувального акту не зрозуміло.
Суд також вважає, що викладені фактичні обставини не підлягають їх логічному сприйняттю.
В обвинувальному акті лише зазначено, що станом на 25.12.2013року ОСОБА_4 допустив заборгованість по аліментам за 9 місяців 25 днів, яка в сумарному вигляді становить 9662грн. 36коп.
Так, розмір заборгованості по аліментам визначається відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та за ст. 195 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи з середньомісячної заробітної платні для даної місцевості.
Однак, такий розрахунок заборгованості взагалі відсутній, при цьому в обвинувальному акті прокурор обмежився лише на вказівку загальної суми заборгованості за аліментами за певний період часу, не вдаючись до визначення розміру заборгованості з урахуванням положень ст. 195 СК України.
Відсутність детального та обґрунтованого розрахунку є порушенням права обвинуваченого на справедливий розгляд справи, оскільки відповідно до п.1) ч.3 ст.42 КПК України обвинувачений має право: знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують. При цьому, це право включає можливість знати причини, у чому особу обвинувачують.
Варто відмітити, що з викладу обставин в обвинувальному акті вбачається, що ОСОБА_4 був засуджений 16.04.2013року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 1 ст. 164 КК України до 100год. громадських робіт, знятий з обліку 08.07.2013року у зв'язку з відбуттям покарання.
Так, ОСОБА_4 ставиться в провину те, що він починаючи з 01.03.2013року злісно ухилявся від сплати аліментів. Однак, в обвинувальному акті взагалі відсутні посилання, за який же період ухилення від сплати аліментів ОСОБА_4 був засуджений вироком суду від 16.04.2013року, що може призвести до подвійної відповідальності за одній й ті ж самі дії, що є неприпустимим з точку зору завдань кримінального провадження.
Тобто, в обвинувальному акті зазначається, що ОСОБА_4 повторно, почав злісно ухилятись від сплати аліментів з 01.03.2013р. (тобто в той час, коли він перебував під слідством за ч. 1 ст. 164 КК України), а покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від відбув 08.07.2013року.
Разом з тим, злочин, склад якого передбачено ч. 2 ст. 164 КК України визнається закінченим з моменту, коли зазначене у цій статті ухилення набуло злісного характеру.
Вищевикладене свідчить про формальність викладеного звинувачення.
Відповідно до ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка чинна в Україні на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Відсутність вказівки в обвинувальному акті на причини обвинувачення є порушенням даної норми конвенції. Обвинувальний акт може відповідати не лише ст.291 КПК України, а й даній нормі Конвенції, яка є джерелом права.
Відповідно до вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст.ст. 277, 291 КПК України, обвинувачення має бути логічним та конкретним, виходячи з об'єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення, і у ході співставлення яких з ознаками кваліфікації слідчому належить керуватися кримінальним законом, який характеризує об'єктивну сторону конкретного кримінального правопорушення.
Однак, таким вимогам обвинувальний акт не відповідає, а викладене в обвинувальному акті посилання на повідомлення про підозру, відсутність конкретного обвинувачення, так само як і приведені фактичні обставини кримінального правопорушення, свідчать про те, що слідчим та прокурором проігноровані вказані вимоги закону, бо наведені обставини, що характеризують об'єктивну та суб'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України, формально, неповно, без вказівок на конкретний час, місце та інші обставини злочину, які підлягають дослідженню при розгляді даної категорії справ, такі як: систематичність, тривалість ухилення від сплати аліментів на утримання дитини і причини, з яких це сталося; чи надавалася дитині взагалі будь-яка допомога; місце роботи, проживання, спосіб життя особи, яка притягається до кримінальної відповідальності; поведінка особи за останнім місцем роботи, проживання; відомості про перебування на обліку в центрі зайнятості населення, тощо.
Що стосується реєстру матеріалів досудового розслідування, суд вважає зазначити наступне.
У відповідності до вимог ст.109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Вказані вимоги закону органом досудового слідства належним чином не виконано. Слід зазначити, що реєстр матеріалів досудових розслідувань є незмістовним, не відображає в повному обсязі проведених процесуальних дій, не містить даних щодо осіб відносно яких або за участю яких проводились певні дії та щодо яких приймались процесуальні рішення.
Так в реєстр не відображено інформації щодо винесення постанови про призначення прокурора у даному кримінальному провадженні, не зазначено про реквізити рішення керівника відповідного органу прокуратури згідно з ч.1 ст.37 КПК України, щодо визначення прокурора чи групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, що ставить під сумнів обґрунтованість та законність затвердження прокурором ОСОБА_7 обвинувального акту у цьому провадженні, а також про рішення керівника органу досудового розслідування згідно з ч.2 ст. 39 КПК України, щодо визначення слідчого ОСОБА_8 (інших слідчих), які здійснюватимуть досудове розслідування.
Відповідно до ч.3 ст.283 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань прокурором вносяться відомості про закінчення досудового розслідування, однак в наданому реєстрі взагалі відсутні відомості про проведення такої процесуальної дії.
Крім того, з обвинувального акту не вбачається, чи роз'яснювалися обвинуваченому його право як підозрюваного, зокрема його право на захист, чи надавалась йому можливість реалізувати своє право на захист шляхом запрошення чи залучення захисника у встановленому КПК порядку.
Відсутність же у реєстрі матеріалів досудового розслідування переліку всіх проведених процесуальних дій під час проведення досудового розслідування, є суттєвим порушенням вимог КПК України, оскільки із суті обвинувального акту слідує, що слідчим був проведений ряд процесуальних дій, які не зазначені у реєстрі матеріалів досудового розслідування, що суперечить вимогам ст. 109 КПК України.
Неналежне складення слідчим або прокурором реєстру матеріалів досудового розслідування призводить до ускладнення вивчення судом цих матеріалів та оцінки допустимості доказів у кримінальному провадженні, тому реєстр матеріалів досудового розслідування, має відповідати ч. 2 ст. 109 КПК України.
Таким чином, до обвинувального акту, в порушення вимог ч.1 ст.109 та п.1 ч.4 ст.291 КПК України, не додано реєстр матеріалів досудового розслідування, який би відповідав вимогам ч.2 ст.109 КПК України.
В силу ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Суд вважає, що допущені недоліки при складанні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі отриманого обвинувального акту, оскільки не можна визнати не суттєвими за переконанням прокурора зазначені порушення, оскільки будь-яка незаконна дія не може бути прийнята до уваги судом, тому, суд вважає неможливо призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Таким чином, у підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувальний акт із долученими додатками (реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні та розписками) не відповідає вимогам КПК України, а тому на підставі п.3 ч.3ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору.
На підставі викладеного, керуючись положенням ст. 314-316, 371, 372 КПК України,-
Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за 12013040710003553 від 14 листопада 2013 року, за яким обвинувачується ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.164 КК України, прокурору - процесуальному керівнику у кримінальному провадженні, для усунення вказаних в ухвалі виявлених судом недоліків.
На ухвалу протягом 7 днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя: ОСОБА_1