Справа № 369/6842/13 Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.
Провадження № 22-ц/780/931/14 Доповідач у 2 інстанції Таргоній
Категорія 36 21.03.2014
Іменем України
12 березня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Таргоній Д.О.,
суддів: Приходька К.П., Голуб С.А.,
за участю секретаря: Черепинець А.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори, Головного управління юстиції у Київській області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування свідоцтв про право на спадщину, поновлення строку для подання заяви на прийняття спадщини та зобов'язання вчинити дії.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів, -
У липні 2013 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням поданих пізніше уточнень, просили скасувати свідоцтва про право на спадщину, видані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, зняти їх з реєстру прав власності, як на земельні ділянки так і нерухоме майно; зобов'язати через Головне управління юстиції у Київській області Державну нотаріальну контору Києво-Святошинського району Київської області видати Свідоцтва про право на спадщину в розмірі часток в спадковім майні спадкодавця ОСОБА_6 1/2 частини, яке було в нього на час смерті, та на 1/2 частину спадкового майна спадкодавця ОСОБА_7, яке належало їй згідно права сумісної власності; поновити та надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_7; зобов'язати Головне управління юстиції Київської області взяти під контроль здійснення нотаріальних дій державними нотаріусами Державної нотаріальної контори Києво-Святошинського району Київської області в суворім додержані вимог Конституції та законів України.
В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доньками ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження від 1950 року НОМЕР_1 та від 1956 року НОМЕР_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 08.02.1999 року.
Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з 1/2 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, споруд, та земельної ділянки, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, набутих під час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 на праві сумісної власності.
Проте, на момент смерті ОСОБА_7 спадкова справа не заводилась, тому ОСОБА_6 не прийняв спадщину після померлої дружини.
Позивачі також не прийняли спадщину через свою правову необізнаність, оскільки не знали про необхідність подачі заяви.
Після смерті батька - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, позивачі, а також дві онуки померлого - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали заяви до нотаріуса про відкриття спадкової справи.
Згідно зі Свідоцтвом на право власності на спадкове майно, державним нотаріусом Цеброва Л.М. встановлені частки із всього майна, яке належало, як Спадкодавцю батьку ОСОБА_6, так і Спадкодавцю мамі ОСОБА_7, згідно сумісної власності.
У 2013 році позивачі звернулись до нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_7, однак нотаріус відмовив їм у видачі свідоцтва.
Вважають, що видані нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_6, є хибними, оскільки останній не прийняв та не оформив на себе спадщину після смерті дружини - ОСОБА_7
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачі в своїй апеляційній скарзі просять його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не пропускали строк прийняття спадщини, оскільки ними були вчасно були подані заяви про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_7, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 202/1999, заведеної до майна померлої. Крім того, вимоги позивачів про скасування свідоцтв про право на спадщину, які були видані 12.01.2002 року, не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позивачами строку позовної давності, встановленої ст. 71 ЦК УРСР (в редакції 1063 року).
Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони повністю відповідають встановленим по справі обставинам та грунтуються на вимогах чинного законодавства.
Так, судом встановлено, що позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доньками ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвами про народження від від 1950 року НОМЕР_1 та від 1956 року НОМЕР_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 08.02.1999 року НОМЕР_3.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачів ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4.
25 листопада 2000 року до майна померлого ОСОБА_6 Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа.
Спадщину після померлого ОСОБА_6, прийняли його доньки ОСОБА_1, ОСОБА_2 та онуки ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Згідно свідоцтва про спадщину за законом від 12.01.2002 року державним нотаріусом Києво-Святошинської державної нотаріальної контори, посвідчено що спадкоємцями майна гр.-на ОСОБА_6 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дочки ОСОБА_1, ОСОБА_2 на 2/3 частину будинку в рівних частинах кожна, та його онуки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - на 1/3 частину будинку в рівних частинах кожна, батько яких ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, належного померлому ОСОБА_6 на підставі договору про надання земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку.
Згідно листа Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори від 20.09.2013 року вих. №. 1883/02-14, вбачається що Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою було заведено дві спадкові справи № 202/1999 та № 316/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7.
При цьому, спадкова справа № 202/1999 була заведена 04 серпня 1999 року в.о. державного нотарікса Києво-Святошинської державної нотаріальної контори Бурлаковою Н.К., але вносилась як архівний документ до Спадкового реєстру Державним підприємством «Інформаційний центр». Внесення реєстраційного запису до Спадкового реєстру було здійснено за параметром «спадкодавець» - «ОСОБА_7» (витяг № 27408963 від 05.07.2011 р.) а не - «ОСОБА_7».
26 червня 2013 року перед заведенням спадкової справи № 316/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою було здійснено пошук в Спадковому реєстрі про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину за параметрами пошуку «ОСОБА_7», де за такими параметрами запиту інформація у Спадковому реєстрі була відсутня (витяг № 36369092 від 26.06.2013 р.), у зв'язку з помилкою в даних Спадкового реєстру (неправильно зазначене по-батькові).
Судом досліджено матеріали спадкової справи № 202 за 1999 рік, заведеної до майна померлої ОСОБА_7, з яких вбачається, що у встановлений законом строк спадщину після померлої прийняли її доньки ОСОБА_1, ОСОБА_2 та онуки ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Згідно ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Тобто, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР (який діяв станом на 1999 р.) прийняли спадщину у шестимісячний строк, шляхом подачі державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Тому висновки суду про відсутність підстав для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини є обгрунтованими.
Крім того, правильними є також посилання суду на пропуск позивачами строку позовної давності для пред'явлення вимог про скасування свідоцтв про право на спадщину, які видані 12.01.2002 року, виходячи з наступного.
Згідно ст. 71 ЦК УРСР (чинного на момент видачи свідоцтв), загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Стаття 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Крім того, слід зазначити, що при видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті батька дочкам - ОСОБА_1, ОСОБА_2 на 2/3 частину будинку в рівних частинах кожна, та онукам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - на 1/3 частину будинку в рівних частинах кожній, їх право на одержання спадщини не порушене, оскільки навіть при оформленні спадщини після смерті матері - ОСОБА_7, врешті частки між спадкоємцями залишились би такими ж.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: Таргоній Д.О.
Голуб С.А.
Приходько К.П.