04 березня 2014 року Справа № 9104/51466/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Глушка І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно,-
13 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 6270 грн. 73 коп.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2011 року позов задоволено. Ухвалено зобов'язати військову частину НОМЕР_1 АДРЕСА_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 28.10.2004 року по 31.12.2006 року та з 01.01.2008 року по 23.02.2011 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що при винесенні постанови суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що право на отримання військовослужбовцями речового майна або грошової компенсації замість нього до 01.01.2007 року було передбачене ч. 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а з 01.01.2007 року ст.9-1 цього ж Закону.
Разом з тим, статтею 2 Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17.02.2000 року дію ч.2 ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині права військовослужбовців на отримання грошової компенсації за речове майно було призупинено.
З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга належить до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи суд вбачає, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за контрактом.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 за №37 від 23.02.2011 року старший сержант ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас та виключений із списків особового складу частини.
Згідно довідки-розрахунку за № 5 від 23.02.2011 року вартість речового майна, ща підлягає видачі при звільненні в запас старшого сержанта ОСОБА_1 складає 6270,73 грн.. Однак, така компенсація позивачу виплачена не була.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав право на отримання в натурі речового майна або грошової компенсації замість нього.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають нормам матеріального права та є помилковими.
Так, відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України ,,Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержували за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Статтею 2 Закону України ,,Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17 лютого 2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України ,,Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.
Законом України від 03.11.2006 року № 328-V ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб” статтю 9 Закону України ,,Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1, якою було передбачено, зокрема, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів , порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 № 489-V дію пункту 2 статті 9-1 Закону України ,,Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” було зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України зазначені положення Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки позивач звільнився зі служби 06 серпня 2009 року, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України, тому на момент відмови позивачу у виплаті коштів замість речового майна, було чинним положення пункту 2 статті 9-1 Закону України ,,Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Таким чином, положення статті 9-1 вказаного Закону регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і не можуть бути застосовані до військовослужбовців звільнених з військової служби ,оскільки вказані положення Закону не передбачають виплату заборгованості по речовому майну до військовослужбовців, що були звільнені зі служби.
Враховуючи те, що отримання військовослужбовцями звільненими зі служби, грошової компенсації замість недотриманого речового майна законодавством не передбачено, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Оскільки суд першої інстанції при винесенні постанови допустився помилки в частині застосування норм матеріального права, апеляційний суд визнає правильним скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2011 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
І.В.Глушко