ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
в порядку письмового провадження
м. Київ
20 березня 2014 року № 826/582/14
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лекгруп»
доІнспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області
про визнання протиправною та скасування постанови №1350 від 25.12.2013
Суддя: Кротюк О.В.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекгруп» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (далі - відповідач) та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», №1350 від 25.12.2013.
Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.
В порядку частини 4 ст.122 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
встановив:
Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів ТОВ «Лекгруп» (АЗС за адресою: Київська область, смт. Рокитне, вул. Телешівська, 1), про що складено акт №001286 від 24.09.2013.
Згідно з актом №001286 від 24.09.2013, відповідачем було відібрано нафтопродукти) для проведення лабораторних досліджень.
Згідно акту відбору зразків продукції №000002 від 24.09.2013 на АЗС ТОВ «Лекгруп» відібрано бензин неетильований UNLEADED GASOLINE RON 95, дата виготовлення 07.2013 р., виробництва LUKOIL NEFTOCHIM Bourgas AD, Болгарія; паливо дизельне ЄВРО, сорт С, вид І (ДТ-3), дата виготовлення 07.2013 р., виробництва ВАТ «НКПЗ» Росія.
Відібрані зразки були досліджені Випробувальним центром паливно-мастильних матеріалів. За результатами лабораторних досліджень встановлено, що зразок бензину автомобільного UNLEADED GASOLINE RON 95 за вмістом сірки, об'ємною часткою бензолу, об'ємною часткою етанолу та масовою часткою кисню не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 до бензину підвищеної якості марки А-95 - «Євро» вид ІІ (паспорт якості №9384, дата проведення аналізу 25-26.09.2013) та зразок палива дизельного підвищеної якості сорт С вид І (ДТ-3) за вмістом сірки не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 до дизельного палива підвищеної якості марки С виду І (паспорт якості №9385, дата проведення аналізу 25-26.09.2013).
25.12.2013 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області на підставі акту №001286 від 24.09.2013 винесено постанову №1350 від 25.12.2013 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів (ДСТУ 4840:2007, ДСТУ 4839:2007) до позивача застосовано штраф у розмірі 123 031,97 грн.
При цьому, за ініціативою позивача Рівненською випробувальною лабораторією ПАТ «Концерн Галнафтогаз» проведено лабораторні дослідження зразків палива, відібраних згідно з актом №000002 від 24.09.2013 та встановлено, згідно з паспортом якості від 27.11.2013 №05062201/13-0001/01, що проба нафтопродукту бензин неетильований UNLEADED GASOLINE RON 95 відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007, та згідно з паспортом якості від 27.11.2013 №05062201/13-0001/02, що проба нафтопродукту паливо дизельне Євро, сорт С, вид І (ДТ-3) відповідає вимогам ГОСТ 1667-68, а також вимогам ДСТУ 3868-99.
Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приймає до уваги наступне.
Статтею 26 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХІІ, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:
- відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877), який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.
Статтею 18 Закону № 877 передбачено, що у разі незгоди з результатами експертизи (випробування) суб'єкт господарювання має право оскаржити їх у суді.
Для проведення повторної експертизи (випробування) використовується контрольний зразок продукції, відібраний відповідно до вимог цього Закону.
Суб'єкт господарювання за своєю ініціативою може провести експертизу (випробування) зразка, що залишився в нього, в уповноваженій та/або акредитованій організації. У разі розходження результатів експертизи (випробування), проведених органом державного нагляду (контролю) та суб'єктом господарювання, спір вирішується судом.
Витрати, пов'язані з проведенням повторної експертизи (випробування), здійснюються відповідно до закону.
Відповідно до п.3 ст.14 Закону №877, правила відбору зразків продукції затверджуються Кабінетом Міністрів України. Кількість зразків продукції, що відбираються, має відповідати кількості, зазначеній у рішенні органу державного нагляду (контролю) про відбір зразків продукції.
Механізм здійснення органами державного нагляду (контролю) відбору зразків продукції у суб'єктів господарювання для проведення експертизи (випробування) визначено Порядком відбору зразків продукції для визначення її якісних показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 р. №1280, відповідно до статей 14 і 15 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Разом з тим, на підставі Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та з метою встановлення єдиного порядку організації та здійснення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти та нафтопродуктів під час приймання, зберігання, транспортування та відпуску, наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 р. N 271/121 затверджено Інструкцію з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 р. за N 762/14029, далі - Інструкція)
Відповідно до п. 4.2.7 Інструкції, у разі відбирання проби для випробування в сторонній лабораторії або державними органами контролю пробу відбирають в об'ємі не менше 3 літрів, яку поділяють на три рівні частини, з яких перша (для випробувань) і друга (арбітражна) направляються до сторонньої випробувальної лабораторії. Третя (арбітражна) залишається на підприємстві. Випробування арбітражних проб здійснюються в лабораторії за згодою і в присутності всіх зацікавлених сторін, які письмово повідомляються про місце і дату проведення арбітражних випробувань їх ініціатором.
Позивач звертався до відповідача з листами від 18.11.2013 та від 20.11.2013, у яких просив у визначену дату, час та місце надати забезпечити присутність представника Інспекції для проведення повторних лабораторних досліджень.
Відповідач листами від 19.11.2013 та від 20.11.2013 повідомив позивача про те, що проведення 20.11.2013 та 22.11.2013 відповідно лабораторних випробувань арбітражних проб, відібраних згідно з актом №000002 від 24.09.2013 суперечить вимогам, зокрема, Інструкції №271/121.
Відповідно до п.4.2.6 Інструкції, одна частина проби разом з актом відбирання проби надсилається для лабораторних випробувань, а дві інші з другим примірником акта, у разі суперечностей, - зберігаються на АЗС як арбітражні протягом 45 діб.
Таким чином, суд не приймає до уваги лабораторні випробування, проведені 26-27.11.2013 Рівненською ВЛ ПАТ «Концерн Галнафтогаз», за наслідком яких складено паспорти якості від 27.11.2013 №05062201/13-0001/01 та №05062201/13-0001/02 бензину неетильованого UNLEADED GASOLINE RON 95 та дизельного палива Євро, сорт С, вид І (ДТ-3), оскільки такі випробування проведені з порушенням встановленого Інструкцією порядку в розрізі дотримання строків, протягом яких зберігаються арбітражні проби нафтопродуктів. Порушення позивачем такого порядку в частині строків спричинило знищення Випробувальним центром паливно-мастильних матеріалів наявного у нього другого примірника арбітражних проб палива, яка могла бути використана судом для проведення третьої судової експертизи і результати якої надали б суду можливість підтвердити або спростувати результати попередніх експертиз.
Згідно з п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:
- виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приймаючи до уваги те, що за результатами лабораторних досліджень Випробувальним центром паливно-мастильних матеріалів встановлено, що зразок бензину автомобільного UNLEADED GASOLINE RON 95 за вмістом сірки, об'ємною часткою бензолу, об'ємною часткою етанолу та масовою часткою кисню не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 до бензину підвищеної якості марки А-95 - «Євро» вид ІІ та зразок палива дизельного підвищеної якості сорт С вид І (ДТ-3) за вмістом сірки не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 до дизельного палива підвищеної якості марки С виду І, суд вважає обґрунтованим та правомірним застосування до позивача штрафу, накладеного оскаржуваною постановою відповідно до ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».
При цьому, суд вважає необґрунтованими покликання позивача на те, що акт відбору зразків продукції від №000002 від 24.09.2013 складений не за формою 2-НК, передбаченою Інструкцією, а за формою, затвердженою Порядком відбору зразків продукції для визначення її якісних показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 р. №1280, оскільки застосування останньої не суперечить вимогам закону та не змінює обставин встановленого порушення (це ж стосується і наявності чи відсутності в акті відомостей щодо тари та лабораторії, до якої проби відправлені для випробувань).
Обставина стосовно того, що проби були запаковані в полімерні пляшки також не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови відповідача, оскільки зазначене не впливає на результати по суті і можливість застосування таких пляшок передбачена п.9.1 ДСТУ 4488.
Помилковим є посилання позивача на порушення відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови встановленого ч.7 ст.7 Закону №877 п'ятиденного строку, оскільки даний строк застосовується для припису, розпорядження, іншого розпорядчого документа щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу та не стосується строків винесення постанови про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Позивач, всупереч положень ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Відповідач, заперечуючи позов, в силу положень частини 2 статті 71 КАС України, спростував покликання позивача.
Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Зважаючи на вимоги ч. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» позивачем при поданні позову сплачено 246,07 грн.
Згідно з вказаною нормою, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, решта суми судового збору підлягає стягненню з позивача.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Стягнути решту суми судового збору з ТОВ «Лекгруп» (код ЄДРПОУ 36303242) на користь Державного бюджету України в розмірі 2214 (дві тисячі двісті чотирнадцять) грн. 57 коп., зарахувавши їх за реквізитами Окружного адміністративного суду міста Києва для сплати судового збору.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Кротюк