26 лютого 2014 р.Справа № 818/8949/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Курило Л.В.
Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2014р. по справі № 818/8949/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра-06"
до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
11.12.2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра-06" - звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 27.11.2013 р. № 0001492202.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра-06" задоволено.
Скасовано податкове-повідомлення рішення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 27 листопада 2013 року №0001492202.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи без його участі.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Довіра-06" зареєстровано Білопільською районною державною адміністрацією Сумської області 27.02.2006 року за № 16091020000000255. (а.с. 42)
На запит Сумської ОДПІ від 26.09.2013 року за вих. № 577/10/22-044 від 26.09.2013 р. про надання пояснень та копій документів щодо взаємовідносин з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ТАНДЕМ СВ" за період - серпень 2011 року TOB "Довіра - 06" листом від 10.10.2013 р. № 93 (вх. Сумської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області № 1785/10 від 14.10.2013 р.) надало завірені копії документів, а саме: видаткової накладної № PH - 0008871 від 01.08.2011 р., товарно - транспортної накладної № 505 від 01.08.2011 р., податкової накладної № 58 від 01.08.2011 р., платіжного доручення № 167 від 03.08.2011 р., видаткової накладної № PH - 0009412 від 10.08.2011 р., товарно - транспортної накладної № 525 від 10.08.2011 р., податкової накладної № 525 від 10.08.2011 р., платіжного доручення № 173 від 16.08.2011 р., видаткової накладної № PH - 0009885 від 19.08.2011 р., товарно - транспортної накладної № 654 від 19.08.2011 р., податкової накладної № 941 від 19.08.2011 р., платіжного доручення № 180 від 18.08.2011 р., платіжного доручення №21 від 18.08.2011 р., договору поставки продукції № ЮД - 000187 від 01.04.2011 р., договору про повну матеріальну відповідальність від 01.01.2011 р., журналу реєстрації доручень за серпень 2011 р.
На підставі наказу Сумської ОДПІ від 28.10.2013 року №305 (а.с. 61) податковим органом згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України в період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 року проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Довіра-06" з питань правомірності формування податкового кредиту за період - серпень 2011 рік по господарським операціям з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ТАНДЕМ СВ", за результатами якої складено акт № 75/22/34071708/69 від 08.11.2013 р. (а.с.6-15).
Згідно висновків акту перевірки № 75/22/34071708/69 від 08.11.2013 р. податковим органом встановлено порушення позивачем абзацу а) п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку, що підлягає перерахуванню на спецрахунок по скороченій податковій декларації з ПДВ за серпень 2011 на загальну суму 13624 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 27 листопада 2013 року №0001492202, яким ТОВ "Довіра-06" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3406 грн. (а.с. 20)
Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням №0001492202, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27 листопада 2013 року №0001492202 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість став висновок податкового органу про порушення позивачем абзацу а) п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку, що підлягає перерахуванню на спецрахунок по скороченій податковій декларації з ПДВ за серпень 2011 на загальну суму 13624 грн., оскільки підприємством не підтверджено факт придбання паливо - мастильних матеріалів з метою їх використання в господарській діяльності. В акті перевірки податковий орган посилається на інформацію, яка міститься в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 11.03.2013 р. №758/2260/32462149/1 ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ТАНДЕМ СВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Лобос- трейд" за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р. та з ТОВ «Аксес Трейд Ко» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року , що надійшов від ДПІ у м. Суми та за висновками якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період серпень, листопад 2011 року, які підпадають під визначення до п.п. 14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1,138.2 ст.138 Податкового кодексу України, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів ( послуг) за період серпень, листопад 2011 року, які підпадають під визначення ст..ст.22,185,188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, на підставі чого відповідач дійшов висновку, що позивач фактично не отримував від ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ТАНДЕМ СВ" товар в межах укладеної угоди.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.
З матеріалів справи убачається, що 01 квітня 2011 року між ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ТАНДЕМ СВ" (Постачальник) та ТОВ "Довіра-06" (Покупець) укладено договір поставки продукції № ЮД-000187 (а.с.21), відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах зазначених цим договором поставити нафтопродукти та автохімію, а Покупець - прийняти та оплатити об'єми партій, які вказані в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.
На виконання вказаного договору позивач придбав у ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ТАНДЕМ СВ" дизельне паливо, що підтверджується видатковими накладними № PH - 0008871 від 01.08.2011 р. (а.с.22), № PH - 0009412 від 10.08.2011 р. (а.с.24), № PH - 0009885 від 19.08.2011 р. (а.с.26); податковими накладними № 58 від 01.08.2011 р., № 525 від 10.08.2011 р., № 941 від 19.08.2011 р. (а.с.28); товарно-транспортними накладними № 505 від 01.08.2011 р. (а.с.23), № 525 від 10.08.2011 р. (а.с.25), № 654 від 19.08.2011 р. (а.с.27).
Як правомірно враховано судом першої інстанції, зазначені товарно-транспортні накладні містять прізвище водія та штамп підприємства позивача про прийняття вантажу, вказані дані також містяться і на копіях товарно - транспортних накладних.
Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями № 167 від 03.08.2011 р., № 173 від 16.08.2011 р., № 180 від 18.08.2011 р., № 21 від 18.08.2011 р. (а.с.29,30).
Факт використання придбаного палива у власній господарській діяльності позивача підтверджується лімітно-забірними картками. (а.с.33-39).
Під час розгляду справи, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Предметом доказування у відповідній категорії справ є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, відображення контрагентом позивача в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.
Таким чином, зазначені відповідачем в акті перевірки обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.
Щодо доводів відповідача стосовно неналежного оформлення видаткових накладних, виписаних ТОВ "Торговий дім Тандем СВ" на адресу ТОВ "Довіра-06", колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідач зазначає, що в товарно - транспортних накладних виписаних ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ТАНДЕМ СВ" на адресу ТОВ "Довіра - 06" відсутні дані, а саме: номер подорожнього листа, посади, прізвище, ім'я, по батькові підписи осіб, що здавали вантаж, посада, прізвище, ім'я, по батькові водія, що прийняла вантаж, підпис водія, що здав вантаж, посада, прізвище, ім'я, по батькові, підпис, штамп особи, яка прийняла вантаж від водія.
Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'яку з його господарською діяльністю мали місце.
В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
При цьому, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.
Судом першої інстанції правомірно враховано, що фактичне здійснення господарської операції між ТОВ "Довіра-06" та контрагентом підтверджено договором поставки продукції, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, видатковими накладними, картами складського обліку. З контрагентом проведено розрахунки, ТМЦ та роботи фактично отримано та оприбутковано на баланс в бухгалтерському обліку ТОВ "Довіра-06" та в подальшому використано в господарській діяльності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі виписаних контрагентом податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування грошового зобов'єязання з податку на додану вартість є необґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкового-повідомлення рішення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 27 листопада 2013 року №0001492202.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206,209,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2014р. по справі № 818/8949/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Курило Л.В.
Судді Бартош Н.С. Присяжнюк О.В.