"17" березня 2014 року Справа № 917/2338/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,
при секретарі Соколовій Ю.І.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Фесянова І.В. - дов. № 19/3064 від 18.10.2013р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №447П/1-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2014р. у справі № 917/2338/13,
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз", м. Кременчук, Полтавської обл.,
про стягнення 225 137,71 грн., -
Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.01.2014 р. (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Кременчукгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 93613,90 грн. пені, 37909,91 грн. 3% річних та 4502,75 грн. судового збору. В частині позовних вимог щодо стягнення 93613,90 грн. пені у позові відмовлено.
Позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2014р. в частині відмови у стягненні 93613,90 грн. пені та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.
Позивач в судове засідання не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 18.02.2014р. (а.с. 26 т. ІІ).
Відповідач, ПАТ "Кременчукгаз", відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом Полтавської області обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.01.2013 р. між сторонами укладено договір на купівлю - продаж природного газу № 04 - 03 - ВТВ, згідно з п. 1.1 якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних втрат та нормованих втрат покупця (п. 1.2 договору).
У відповідності до п. 2.1 даного договору, продавець передає покупцю в період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ в обсязі 6845,375 тис.куб.м, в т.ч. по місяцях кварталів: січень - 1549,543 тис.куб.м; лютий - 1026,626 тис.куб.м, березень - 741,779 тис.куб.м, квітень - 189,217 тис.куб.м, травень - 135,196 тис.куб.м, червень - 164,442 тис.куб.м, липень - 227,063 тис.куб.м, серпень - 121,104 тис.куб.м, вересень - 283,105 тис.куб.м, жовтень - 412,456 тис.куб.м, листопад - 671,489 тис.куб.м, грудень - 1323,355 тис.куб.м.
Згідно з п. 5.1, 5.3 цього ж договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ установлюється НКРЕ. У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифу на транспортування газу магістральними трубопроводами сторони вносять зміни до пункту 5.2 цього договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни/тарифу.
Пункт 5.2 договору встановлює, що ціна за 1000 куб.м газу на момент укладання цього договору становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 % та податок на додану вартість за ставкою 20 %. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 228,60 грн., крім того, ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 274,32 грн. До сплати ціна за 1000 куб.м газу - 3807,78 грн., крім того ПДВ - 20 % - 761,56 грн., всього з ПДВ - 4569,34 грн.
Додатковими угодами № 1 від 04.04.2013 р., № 2 від 10.07.2013 р. та № 3 від 08.08.2013 р. внесено зміни до вищевказаного пункту п. 5.2 договору. Так, за останньою додатковою угодою ціна природного газу до сплати з ПДВ становить 4495,66 грн.
Відповідно до п. 6.1, п. 6.2 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка покупця на поточний рахунок продавця та зараховується як оплата за газ та транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Як свідчать матеріали справи, факт передачі продавцем та прийняття покупцем природного газу за період з січня 2013 р. по квітень 2013 р. включно на загальну суму 11558187,76 грн. підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 р., від 28.02.2013 р., від 31.03.2013 р., від 30.04.2013 р. відповідно, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с. 10-13 т. І).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором оплатив отриманий товар з порушенням встановлених у договорі строків, що не спростовується самим відповідачем.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Як свідчать матеріали справи, позивачем нарахована пеня в сумі 187227,80 грн., яка не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору.
В апеляційній скарзі позивач безпідставно посилається на неправомірність зменшення судом першої інстанції розміру пені з 187227,80 грн. до 93613,90 грн., тобто, на 50 %, на підставі нижчевикладеного.
Судова колегія вважає за необхідним зазначити, що штрафними санкціями, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).
Судова колегія вважає за необхідним звернути увагу на п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", яким визначено, що при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому, слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ "Кременчукгаз" є суб'єктом господарювання, який працює за принципом самоокупності отримуючи кошти відповідно до встановлених НКРЕ тарифів за результатами здійснення основної його господарської діяльності з транспортування газу, тобто покриває всі свої витрати і видатки на виробництво за рахунок коштів отриманих від реалізації виготовлених ним товарів, наданих робіт чи послуг (прибутку). Тому, своєчасне отримання доходу від надання послуг з транспортування природного газу є визначальним економічним фактором для підприємства, який в свою чергу суттєво впливає на його можливість своєчасно виконувати взяті на себе грошові зобов'язання.
Крім того, судом першої інстанції правильно прийнято до уваги те, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом ПАТ "Кременчукгаз" здійснено оплату отриманих за спірним договором № 04-03-ВТВ від 04.01.2013 року обсягів природного газу.
Також, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги, що на момент виконання ПАТ "Кременчукгаз" своїх грошових зобов'язань за договором № 04-03-ВТВ від 04.01.2013 р. існувала зустрічна заборгованість ПАТ "НАК "Нафтогаз України" перед відповідачем за надані останнім послуги з транспортування природного газу на підставі договорів на розподіл (транспортування) природного газу № 14/3414/12 від 05.06.2012 р. та № 14/744/13 від 18.01.2013 р., що підтверджується бухгалтерською довідкою та актами наданих послуг з розподілу природного газу.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, який дійшов вірного висновку про необхідність зменшення належної до стягнення пені на 50% до 93613,90 грн.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 37909,91 грн. 3% річних, то суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про їх задоволення на підставі ст. 625 ЦК України.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2014 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
У задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2014р. у справі № 917/2338/13 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 19.03.2014 року
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Россолов В.В.