Справа: № 2а-1812/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
06 березня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Гром Л.М.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вітава" до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вітава" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2012 року № 0000072301.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у березні 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вітава" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2011 року.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки №18/22/30239245 від 20 березня 2012 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року в розмірі 12509,00 грн.
На підставі встановлених порушень, Державною податковою інспекцією у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2012 року №0000072301, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12509,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6254,00 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно п.п. 138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Підпунктом.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з суми податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
В силу п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.
Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що на порушення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем у листопаді 2011 року отримано послуги від ТОВ "Епіцентр К" по організації просування товарів (торгової марки), чим завищено суму податкового кредиту на 12509,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 12509,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у грудні 2011 року на 12509,00 грн.
Так, податковим органом зроблено висновок, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат витрати в загальній сумі 12509,00 грн. по організації просування товарів (торгової марки), оскільки надані послуги не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача.
Судом встановлено, що 01 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ "Епіцентр К" було укладено договір № 1983/30/10 про надання послуг по організації просування товарів (торгової марки).
Згідно умов договору, ТОВ "Епіцентр К" надало позивачу консультаційні послуги по організації просування товарів (торгової марки), виробником яких є позивач. Метою надання вказаних послуг є збільшення обсягів реалізації товарів позивача.
Матеріали справи свідчать, що послуги по організації просування товарів (торгової марки) надавалися відносно товарів, які поставлялись позивачем ТОВ "Епіцентр К" за договором поставки № 1982/30/10 від 01 квітня 2010 року.
Так, факт здійснення господарських операцій за договором № 1983/30/10 від 01 квітня 2010 року підтверджується підписаним сторонами договором, актом виконання робіт (наданих послуг) № Ком/01-0009295 від 24 листопада 2011 року, податковою накладною № 80216/001 від 24 листопада 2011 року та випискою з банківського рахунку про оплату у безготівковій формі наданих послуг.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що факт отримання позивачем послуг від ТОВ "Епіцентр К" за договором № 1983/30/10 від 01 квітня 2010 року спрямований на отримання доходу, а тому плату за отримані послуги позивач відображав у складі валових витрат.
З урахуванням вищенаведеного, при отриманні податкової накладної від ТОВ "Епіцентр К", яка засвідчує факт отриманих послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ.
Оскільки податкова накладна є документом, що засвідчує факт отримання платником податків послуг, з дати отримання якої у платника виникає право на податковий кредит та яка підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем законодавства України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вітава" є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем протиправно.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.
Повний текст ухвали виготовлено 12.03. 2014 року.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.