Справа: № 810/4699/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
13 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Гром Л.М.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Човново-стоянкового кооперативу "Риф" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування постанов та приписів, -
Позивач - Човново-стоянковий кооператив "Риф" звернувся до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, просив скасувати постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16 серпня 2013 року №З-1608/1, № З-1608/2, № З-1608/3, № З-1608/4 та приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15 серпня 2013 року №С-1508/5, №С-1508/6 та №С-1508/7.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на земельній ділянці площею 6,1269 га в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області, яка використовується Човново-стоянковим кооперативом "Риф" на підставі договору оренди від 09 грудня 2004 року, побудовано 132 капітальні будівлі, з яких 54 - одноповерхові, 75 - двоповерхові і 3 - триповерхові.
20 червня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил Човново-стоянковим кооперативом «Риф».
За наслідками перевірки відповідачем складено Акт від 20 червня 2013 року.
Перевіркою встановлено, що Човново-стоянковим кооперативом «Риф» виконано будівельні роботи на орендованій земельній ділянці. Будівництво здійснено без отримання документу, який надає право на виконання будівельних робіт, замовником не забезпечено технічного нагляду, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність».
На підставі встановлених перевіркою порушень, відповідачем видано припис від 15 серпня 2013 року № С-1508/7 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил та прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16 серпня 2013 року № 3-1608/4.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94, суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов'язковим згідно із законодавства - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи кількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.
Відповідно до ст. 11 вищевказаного Закону, під час будівництва об'єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд. Технічний нагляд забезпечується замовником та здійснюється особами, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат. Порядок проведення авторського і технічного наглядів установлюється Кабінетом Міністрів України.
Механізм здійснення технічного нагляду під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, а також технічного переоснащення діючих підприємств визначений Порядком здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 903.
Пунктом 3 даного Порядку визначено, що технічний нагляд здійснюють особи, які мають виданий відповідно до законодавства архітектурно-будівельною атестаційною комісією кваліфікаційний сертифікат.
З аналізу вищенаведених норм слідує, що суб'єктом відповідальності за правопорушення, в тому числі - незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду у випадку, коли такий нагляд є обов'язковим згідно закону, у сфері містобудівної діяльності є замовник (фізична або юридична особа), яка має намір щодо забудови території однієї чи декількох земельних ділянок) та має у власності або користуванні земельну ділянку, а також подала у встановленому законом порядку відповідну заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.
Як вбачається з матеріалів справи, проведеною перевіркою встановлено, що Човново-стоянковим кооперативом «Риф» виконано будівельні роботи на орендованій земельній ділянці. Будівництво здійснено без отримання документу, який надає право на виконання будівельних робіт, замовником не забезпечено технічного нагляду, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність».
Разом з тим, судом встановлено, що Човново-стоянковий кооператив «Риф» є обслуговуючим кооперативом та не наділене правом проведення будівельних робіт, оскільки є неприбутковою організацією, головним завданням якої є створення умов для культурного відпочинку його членів та їх сімей.
Також, кошторис кооперативу не передбачає проведення будівельних робіт, а спрямований лише на оплату послуг, що підтримують діяльність кооперативу, а саме - оплата спожитої електроенергії, послуг з вивезення сміття, охорони та ін.
Крім того, відсутність будь-яких витрат у позивача на ведення будівництва підтверджується довідкою від 27 серпня 2013 року № 62 про відсутність на балансі Човново-стоянкового кооперативу «Риф» будь-яких будівель.
Судом також встановлено, що будівлі на території Човново-стоянкового кооперативу «Риф» побудовані силами та за рахунок членів кооперативу на земельних ділянках, переданих їм в суборенду та тимчасове користування за розпорядженням попереднього керівника кооперативу.
Так, будівельні роботи проводились членами кооперативу у період з 1990 по 2008 на земельних ділянках, переданих підставі договорів про передачу у тимчасове користування та договорів суборенди, які були вилучені згідно протоколу обшуку від 23 вересня 2008 року.
Матеріали справи свідчать, що станом на час проведення перевірки позивача окремими членами кооперативу зареєстровано право власності на вказані будівлі та отримано правовстановлюючі документи.
Крім того, у 2005 році Обухівською районною інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю проведено перевірку Човново-стоянкового кооперативу «Риф», за результатами якої складено протоколи та винесено приписи щодо самовільно побудованих його членами будівель (а.с. 26-34).
З наведеного вбачається, що відповідачу було відомо про те, що розміщені на території споруди побудовані не Човново-стоянковим кооперативом «Риф», а його членами - фізичними особами.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, як юридична особа, не може нести відповідальність за вказані в Акті порушення закону, оскільки не є замовником або забудовником розміщених на його території споруд.
Відповідачем в свою чергу не надано доказів на підтвердження того, що саме Човново-стоянковий кооператив «Риф» є замовником будівництва або здійснювало будівництво вказаних споруд.
Також, матеріали справи свідчать, що протягом 2013 року Човново-стоянковий кооператив «Риф» повідомляв його членам про те, що будівництво на виділених земельних ділянках дозволяється розпочинати виключно після отримання відповідного дозволу в органі Держархбудконтролю, а про виявлені порушення письмово повідомлено Інспекцію Держархбудконтролю в Київській області.
Колегія суддів звертає увагу на те, що частиною 1 ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на стадії проектування, розміщення та будівництва архітектурних об'єктів суб'єктами архітектурної діяльності.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. З Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», справи про правопорушення передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю. Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно ч. 2 ст. З Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», викладена у редакції згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів» від 16 жовтня 2012 року №5459-VI, який набрав чинності 08 листопада 2012 року.
До внесення вказаних змін, повноваження щодо накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності належало керівникам територіальних органів Держархбудінспекції та їх заступникам.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону від 16 жовтня 2012 року №5459-VI визначено, що Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом повинен привести чинні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 затверджено Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, зі змісту пункту 2 вказаного Порядку вбачається, що накладати штраф від імені інспекцій мають право керівник Держархбудінспекції та його заступники, керівники територіальних органів Держархбудінспекції та їх заступники.
Тобто, існує невідповідність вимог підзаконних нормативно-правових актів вимогам закону.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин до повноважень Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області не належало повноваження по накладенню штрафів за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, такими повноваженнями, у відповідності до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», наділений лише центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, а саме: Державна архітектурно-будівельна інспекція України.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Човново-стоянкового кооперативу "Риф", оскільки оскаржувані рішення Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області прийняті протиправно.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.
Повний текст ухвали виготовлено 19.02. 2014 року.
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.