03.03.2014р. Справа № 9104/41200/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Обрізка І.М.,
судді Сапіги В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, м.Надвірна, Івано-Франківська обл.
на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28.07.2011р. у справі №2а-4008/2011
за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, м.Надвірна, Івано-Франківська обл.
про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії "дитині війни",-
07.07.2011р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплатити на його користь підвищення до пенсії "дитині війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.2006 р., з урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08.07.2011р. позовні вимоги за період з 01.01.2006р. по 07.01.2011р., залишено без розгляду, відповідно до ст.99, 100 КАС України.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28.07.2011р. позовну заяву задоволено частково; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії "дитині війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 08.01.2011р. по 18.06.2011р. відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням фактично проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач: управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області з таким рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу відповідач мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах, передбачених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії "дітям війни".
За результатами розгляду справи, колегія суддів відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що вбачається з відмітки в пенсійному посвідченні.
Згідно із вимогами ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до вимог ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосував вимоги ч.1 ст.100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Оскільки позивач звернувсь до суду 07.07.2011р. та не навів жодних поважних причин пропуску ним строку звернення до суду, суд першої інстанції не правильно залишив без розгляду позовні вимоги.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2011 рік, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2011 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2011 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.
У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі вищезгаданого управління, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затверджене постановою КМ України №1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
Правильно встановивши підставність позовних вимог позивача, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, невірно визначив кінцеву дату періоду за який слід задоволити позовні вимоги, оскільки відповідно до постанови КМУ №745 від 06.07.2011р. (набрала чинності з 23.07.2011р.), яка прийнята на виконання Закону України від 14.06.2011р. №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", підвищення до пенсії дітям війни виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.
Враховуючи наведені доводи та обставини по справі колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати дії управління щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", протиправними; зобов'язати відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 07.01.2011р. по 22.07.2011р., із урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат за вказаний період.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись вимогами ст.ст.160, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254, 256 КАС України, суд, -
1.Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задоволити частково.
2.Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28.07.2011р. у справі №2а-4008/2011 скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 задоволити частково.
3.Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", протиправними.
4.Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період починаючи з 07.01.2011р. по 22.07.2011р., із урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат за вказаний період.
Відповідно до вимог ч.10 ст.183-2 КАС України постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя І.М. Обрізко
Суддя В.П. Сапіга