Справа: № 2а-1413/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
13 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Гром Л.М.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 серпня 2010 року № 0001281701/0, від 20 жовтня 2010 року № 0001281701/1 та від 13 січня 2011 року № 0001281701/2.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, протягом липня-серпня місяців 2010 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області проведено планову виїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 березня 2010 року.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 10 серпня 2010 року № 485/17-1/НОМЕР_1.
Перевіркою встановлено заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 31339,00грн., а також факт безпідставного включення до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого позивачем при придбанні основних засобів в сумі 37696,00 грн. в результаті чого підлягала зменшенню заявлена позивачем сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню згідно з поданими деклараціями.
За результатами встановлених порушень, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2010 року № 0001281701/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 76696,00 грн., з яких 49879,00 грн. - згідно декларації з ПДВ за 3 місяць 2010 року та 26817,00 грн. згідно декларації з ПДВ за 4 місяць 2010 року.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року № 509-XII, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Указом Президента «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»від 23 липня 1998 року № 817/98 визначено, що органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, проводять планові та позапланові виїзні перевірки.
Пунктом 2 вищенаведеного Указу Президента України передбачено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу.
Згідно абз. 2 п.п. 1.2 п. 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 11 червня 2004 року № 326 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), плановою документальною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка проводиться відповідно до вимог ст. 2 Указу Президента України 23 липня 1998 року № 817/98 та передбачена в плані роботи податкового органу.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області була проведена планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 березня 2010 року.
Відповідно до висновків Акту від 10 серпня 2010 року № 485/17-1/НОМЕР_1, перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у безпідставному включенні до податкового кредиту податку га додану вартість, сплаченого при придбанні основних засобів у сумі 76696,00 грн., а саме: в лютому на суму 49879,00 грн., в березні на суму 26817,00 грн., в результаті чого зменшується заявлена платником сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку (р.25.1 декларації) згідно з декларацією за березень 2010 року на суму 49879,00 грн., за квітень 2010 року на суму 26817,00 грн.
Згідно плану-графіку проведення Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області комплексних документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності на 3 квартал 2010 року встановлено, що перевірка позивача у відповідний період була в ньому відображена.
Таким чином, висновки Акта перевірки від 10 серпня 2010 року містять посилання на документи, що не охоплюються періодом, що перевірявся.
Згідно абз. 2 розд. III Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, виявлені порушення податкового та валютного законодавства відображаються в національній валюті України у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється.
З наведеної норми вбачається, що для висвітлення висновків встановлені певні вимоги серед яких визначено, що виявлені порушення відображаються, серед іншого у межах періоду, що перевірявся.
Так, вказані обставини вплинули на прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2010 року № 0001281701/0, в якому наявні посилання на декларації за березень та квітень 2010 року.
Також, в матеріалах справи міститься Довідка про результати виїзної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у банку за період січень 2010 та березень 2010 року від 30 червня 2010 року № 333/17-1/НОМЕР_1.
Висновкам викладеним у вищевказаній довідці передувала позапланова перевірка, яка була проведена посадовими особами відповідача для встановлення обґрунтованості та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Із дослідження довідки встановлено, що перевіркою виявлено порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та зазначено, що у разі отримання позитивних відповідей по зустрічних перевірках та інформаційних довідках можливе проведення відшкодування ПДВ за січень 2010 року в сумі 1436,00 грн. та за березень 2010 року в сумі 54325,00 грн.
Крім того, відповідно до наявних в довідці даних, порушень щодо правильності визначення податкового кредиту, зокрема за березень 2010 року, не встановлено.
Також, в матеріалах справи міститься довідка від 20 липня 2010 року № 17-1/НОМЕР_1 про результати виїзної планової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку за квітень 2010 року.
Так, висновки, які були висвітлені за результатами проведеної перевірки, вказували на відсутність порушень вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Враховуючи наведене, при проведенні перевірок щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку за березень-квітень 2010 року, не було встановлено порушень, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обґрунтовано віднесено суми за відповідні періоди до податкового кредиту з ПДВ за березень-квітень 2010 року.
Також, наявні в матеріалах справи митні декларації за формою № 2 підтверджують обґрунтованість включення позивачем сум з ПДВ сплачених митним органам за ввезені на територію України транспортні засоби, а саме: седельний тягач MAN 18.430 TGA (у лютому 2010 року), седельний тягач MAN TGA 01 (у березні 2010 року) та напівпричеп KOGEL SVKT 24 (у лютому 2010 року).
Так, підтвердженням того, що вищевказані транспортні засоби були розмитнені за рахунок цих коштів та використовуються позивачем в підприємницькій діяльності є наявні в матеріалах справи копії свідоцтв про реєстрацію даних транспортних засобів із посиланнями у особливих відмітках на декларації, відповідно до яких ці транспортні засоби надходили на митну територію України.
Крім того, в матеріалах справи присутня копія договору купівлі-продажу від 16 грудня 2009 року, на підставі якого був придбаний напівпричіп, а також рахунок фактура, на підставі якого було сплачено кошти за нього та платіжне доручення від 11 січня 2010 року, яке підтверджує перерахування коштів з рахунку позивача.
Щодо придбаних позивачем сідельних тягачів MAN TGA 01 та MAN 18.430 TGA, позивачем надано контракти від 09 грудня 2009 року та 11 грудня 2009 року, на підставі яких вони були придбані, а також платіжне доручення від 17 грудня 2009 року № 2 на підтвердження сплати коштів за їх придбання.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій при винесенні податкового повідомлення-рішення від 25 серпня 2010 року № 0001281701/0, а тому воно підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.
Повний текст ухвали виготовлено 19.02.2014 року.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.