04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" березня 2014 р. Справа№ 925/16/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Сухового В.Г.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Степанці О.В.,
від позивача - Кавценко І.М., від відповідача - Богушинський Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу
публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»
в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз»
на рішення господарського суду Черкаської області від 23.01.2014 року
у справі №925/16/14 (суддя Васянович А.В.)
за позовом приватного підприємства «Торговий Дім «Галпідшипник» в особі філії приватного підприємства «Торговий Дім «Галпідшипник» у м. Києві, м. Київ,
до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз», м. Черкаси,
про стягнення 78179,39 грн., -
У грудні 2013 року ПП «Торговий Дім «Галпідшипник» в особі філії ПП «Торговий Дім «Галпідшипник» у м. Києві (далі - позивач) подало до господарського суду Черкаської області позов до ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» (далі - відповідач) про стягнення 88179,39 грн., в тому числі: 69486,76 грн. основний борг, 1379,95 грн. 3% річних, 486,41 грн. інфляційні втрати та 16826,27 грн. пеня.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості згідно договору закупівлі товарів №1301000508 від 29.01.2013 року.
23.01.2014 року позивачем подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 78179,39 грн., в тому числі: 59486,76 грн. основний борг, 1379,95 грн. 3% річних, 486,41 грн. інфляційні втрати та 16826,27 грн. пеня. Вказана заява судом прийнята на підставі ч. 4 ст. 22 ГПК України.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.01.2014 року у справі №925/16/14 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» на користь ПП «Торговий Дім «Галпідшипник» в особі філії ПП «Торговий Дім «Галпідшипник» у м. Києві 59486,76 грн. основної заборгованості, 4990,98 грн. пені, 1370,95 грн. 3% річних, 294,95 грн. інфляційних втрат, 1455,54 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позивних вимог відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь ПП «Торговий Дім «Галпідшипник» в особі філії ПП «Торговий Дім «Галпідшипник» у м. Києві судовий збір в сумі 106,50 грн.
При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за поставлений останнім товар згідно укладеного між сторонами спору договору у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, суд першої інстанції здійснив перерахунок розмірів пені, 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, у бік зменшення у зв'язку з невірним здійсненням позивачем розрахунку вказаних сум.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 23.01.2014 року у справі №925/16/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано здійснених ним оплат на загальну суму 30000,00 грн. під час підготовки повного тексту оскаржуваного рішення.
У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 року у справі №925/16/14 апеляційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» на рішення господарського суду Черкаської області від 23.01.2014 року у справі №925/16/14 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 19.03.2014 року.
Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року склад колегії суддів у справі №925/16/14 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року справу №925/16/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.
В судовому засіданні 19.03.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2014 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29.01.2013 року між ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» (замовник) та ПП «Торговий Дім «Галпідшипник» в особі філії ПП «Торговий Дім «Галпідшипник» у м. Києві (постачальник) було укладено договір закупівлі товарів за №1301000508 (а.с. 10-13), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити замовнику підшипники (код 016-97-29.14.1), надалі - товари, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна товару зазначаються в специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору). Ціна договору становить 333836,58 грн. (п. 3.1. договору).
Термін поставки товару: 45 календарних днів з моменту направлення заявки від замовника постачальнику (п. 5.1. договору).
Приймання товару здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю №П-6 та за якістю №П-7 (п. 5.5. договору).
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 89486,79 грн., що підтверджується накладною №3165 від 25.02.2013 року (а.с. 14) та довіреністю №35 від 18.02.2013 року (а.с. 15-16).
Відповідач сплатив позивачу 30000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2158 від 18.05.2013 року на суму 20000,00 грн. та №6823 від 27.12.2013 року на суму 10000,00 грн. (а.с. 17 та 37 відповідно).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 4.1. договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника проміжними платежами по факту поставки товару протягом 60 -ти календарних днів з дати поставки. Датою поставки товару є дата підписаної сторонами видаткової накладної.
Отже, з урахуванням умов п. 4.1. договору, відповідач повинен був повністю розрахуватися за поставлений товар не пізніше 26.04.2013 року.
Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 59486,76 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.
До матеріалів апеляційної скарги відповідачем додано копії платіжних доручень №1241 від 27.01.2014 року, №1531 від 28.01.2014 року та №1608 від 30.01.2014 року про сплату ним на користь позивача згідно договору №1301000508 від 29.01.2013 року та накладної №3165 від 25.02.2013 року грошових коштів у загальній сумі 30000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Зі змісту наведеної статті вбачається, що за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім подання сторонами нових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.
Також, в п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 зазначається таке.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку ст. 38 ГПК України. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.
Відповідачем взагалі не наведено в поданій апеляційній скарзі жодних обґрунтувань поважності причин неможливості подання суду першої інстанції вказаних доказів (квитанцій про оплату) з причин, що не залежали від нього.
При цьому, факт сплати відповідачем 30000,00 грн. боргу на користь позивача відбувся вже після прийняття рішення господарського суду Черкаської області від 23.01.2014 року у справі №925/16/14, а тому така сплата і не могла бути врахована судом першої інстанції.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів не приймає в якості доказів сплати відповідачем частини боргу на користь позивача у даній справі платіжні доручення №1241 від 27.01.2014 року, №1531 від 28.01.2014 року та №1608 від 30.01.2014 року про сплату відповідачем на користь позивача згідно договору №1301000508 від 29.01.2013 року та накладної №3165 від 25.02.2013 року грошових коштів у загальній сумі 30000,00 грн.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що сплачені згідно вказаних вище квитанцій грошові кошти можуть бути враховані під час виконання рішення суду у справі №925/16/14.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Місцевим господарським судом вірно встановлено факт прострочення відповідачем грошових зобов'язань зі сплати вартості отриманого від позивача товару.
Одночасно, позивач на підставі п. 7.4. договору просив стягнути з відповідача 16826,27 грн. пені, а також на підставі ст. 625 ЦК України - 486,41 грн. інфляційних втрат та 1379,95 грн. 3% річних.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.4. договору передбачено відповідальність за порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного товару, а саме: пеня у розмірі 0,1% від вартості товарів, з яких допущено прострочення оплати за кожний день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 4990,98 грн. пені, 1370,95 грн. 3% річних та 294,95 грн. інфляційних втрат. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.
Також, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції обґрунтовано повернуто ПП «Торговий Дім «Галпідшипник» в особі філії ПП «Торговий Дім «Галпідшипник» у м. Києві з Державного бюджету України судовий збір в сумі 106,50 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Черкаської області від 23.01.2014 року у справі №925/16/14.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» на рішення господарського суду Черкаської області від 23.01.2014 року у справі №925/16/14 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 23.01.2014 року у справі №925/16/14 залишити без змін.
3. Справу №925/16/14 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді В.Г. Суховий
М.Г. Чорногуз