04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" березня 2014 р. Справа№ 910/21109/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Сухового В.Г.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Степанці О.В.,
від позивача - Пархоменко О.О., від відповідача - Міщенко А.Л.,
слухач - ОСОБА_4,
розглядаючи апеляційну скаргу
корпорації «Об'єднання підприємств Марс»
на рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013 року
у справі №910/21109/13 (суддя Ломака В.С.)
за позовом державного підприємства «Базовий центр критичних технологій «Мікротек», м. Київ,
до корпорації «Об'єднання підприємств Марс», м. Київ,
про стягнення 447436,86 грн., -
У жовтні 2013 року ДП «Базовий центр критичних технологій «Мікротек» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до корпорації «Об'єднання підприємств Марс» (далі - відповідач) про стягнення 171511,65 грн., з яких: 150000,00 грн. боргу, 11784, 25 грн. пені та 9727,40 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченого боргу згідно договору на виконання робіт №01/07/79-07 від 22.08.2007 року.
05.12.2013 року позивачем подано суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої він просив суд стягнути з відповідача 447436,85 грн., з яких: 390000,00 грн. боргу, 30639,04 грн. пені та 26797,81 грн. 3% річних. Вказана заява судом прийнята.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2013 року у справі №910/21109/13 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з корпорації «Об'єднання підприємств Марс» на користь ДП «Базовий центр критичних технологій «Мікротек» 390000,00 грн. основного боргу, 19500,00 грн. пені, 26733,70 грн. 3% річних та 8724,67 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача перед позивачем боргу згідно договору на виконання робіт №01/07/79-07 від 22.08.2007 року у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені та 3% річних. При цьому, судом першої інстанції здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум пені та 3% річних в бік зменшення у зв'язку з невірним визначенням позивачем початку періоду нарахування.
Не погодившись з прийнятим рішенням, корпорація «Об'єднання підприємств Марс» подала до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013 року у справі №910/21109/13 та відмовити позивачу в позові повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що умовами укладеного договору не встановлено строків оплати поставленого товару, а тому до правовідносин сторін слід застосовувати ст. 530 ЦК України, чого судом першої інстанції зроблено не було. Також, на думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно не залучено до участі у справі ДП «Спецтехноекспорт», оскільки продукція за укладеним між сторонами спору договором є предметом міжнародної передачі за зовнішньоекономічним контрактом. Крім цього, відповідач стверджує, що ним було здійснено платіж в сумі 240000,00 грн. на користь позивача, чого судом першої інстанції не враховано.
У своєму відзиві, поданому суду 18.02.2014 року та долученому до матеріалів справи, позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року у справі №910/21109/13 апеляційну скаргу корпорації «Об'єднання підприємств Марс» на рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013 року у справі №910/21109/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 19.02.2014 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 року розгляд справи відкладено на 19.03.2014 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача.
Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року склад колегії суддів у справі №910/21109/13 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року справу №910/21109/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.
В судовому засіданні 19.03.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2014 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просив спірне судове рішення залишити без змін.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22.08.2007 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір на виконання робіт №01/07/79-07 (далі - договір, а.с. 32-37), згідно умов якого постачальник зобов'язався виготовити та поставити покупцю продукцію у номенклатурі, кількості та терміни відповідно до специфікації, а покупець - сплатити та прийняти продукцію за цінами, вказаними в додатку №1, на умовах, викладених в цьому договорі (п. 1.1. договору).
Сторони спору підписали додаток №1 до договору - специфікацію поставки продукції та додаток №2 - протокол договірної ціни (а.с. 38 та 39 відповідно).
Сума цього договору складає 1401372,00 грн. (п. 5.1 договору), про що також вказано у специфікації та договірній ціні.
Договір набирає чинності після його підписання сторонами і отримання постачальником передплати у відповідності до п. п. 4.1, 4.2 цього договору, і діє до виконання обома сторонами своїх зобов'язань (п. 11.5 договору, в реакції додаткової угоди №1 від 01.12.2008 року, а.с. 40).
Як вірно визначив суд першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки договору поставки та договору підряду.
Так, згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до п. 2.7. договору покупець зобов'язався прийняти вироби, підписати акт здавання-приймання (додаток №2 до договору) та сплатити за поставлені вироби, у відповідності до розділу 4 цього договору.
22.08.2011 року сторони підписали акт здачі-приймання продукції на суму 1401372,00 грн. (а.с. 43).
Згідно з п. 4.1. договору сторони визначили, що замовник перераховує постачальнику передоплату у сумі, що дорівнює 50% від загальної суми договору.
Після підписання відповідного акту приймання-передачі на всі вироби, покупець перераховує постачальнику оплату у сумі, що дорівнює 50% від загальної суми договору (п. 4.2. договору).
Також, згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року зазначено, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої ст. 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
Колегія суддів встановила, що укладений сторонами спору договір, зокрема, п. 4.1., п. 4.2. договору, не містять строків виконання відповідачем зобов'язання з оплати решти 50% вартості поставленого товару.
Відтак, на переконання колегії суддів, враховуючи вимоги ст. 692 ЦК України та наданих Вищим господарським судом України роз'яснень, відповідні кошти мали бути перераховані відповідачем позивачу не пізніше наступного дня після отримання спірного товару.
Відповідач свої зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого йому товару належним чином не виконав, сплативши лише 1011372,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а.с. 44-47). Отже, заборгованість відповідача становить 390000,00 грн.
При цьому, доводи відповідача про те, що ним було здійснено платіж в сумі 240000,00 грн. на користь позивача, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідачем не подано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження вказаних доводів.
Так, відповідач в обґрунтування факту сплати боргу у розмірі 240000,00 грн. посилається на позовну заяву №113 від 03.09.2013 року (а.с. 83-84), в якій зазначено про зарахування позивачем 240000,00 грн., та лист позивача №124-09.11 від 05.09.2011 року (а.с. 87), в якому також мова йдеться про отримання позивачем 240000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, суму у 240000,00 грн. позивач отримав від Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» по договору №STE-2-255-Д-11/200-11 від 19.07.2011 року.
Згідно банківської виписки з особового рахунку позивача призначенням платежу в платіжному дорученні №2309 від 01.08.2011 року на суму 240000,00 грн. є «перерахування суми боргу згідно п. 1 договору №STE-2-255-Д-11/200-11 від 19.07.2011 року».
Пунктом 1 договору №STE-2-255-Д-11/200-11 від 19.07.2011 року визначено, що сторона №2 (відповідач) доручає стороні №1 (ДГЗП «Спецтехноекспорт») за рахунок коштів за договором комісії №STE-3-157-Д/К-11 від 13.05.2011 року, що надійдуть стороні №1 від інозамовника, оплатити борг сторони №2 перед стороною №3 (позивач) у розмірі 1101372,00 грн. відповідно до договору №28/47-06 від 15.03.2006 року та акту звірки взаємних розрахунків сторін №2 і №3 станом на 26.07.2001 року.
Таким чином, вищезазначені документи не стосуються взаємовідносин сторін по договору на виконання робіт №01/07/79-07 від 22.08.2007 року, по якому виникла заборгованість відповідача, а тому не можуть бути взяті до уваги.
Отже, відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 390000,00 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.
Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача 30639,04 грн. пені та 26797,81 грн. 3% річних.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення строків розрахунків за поставлену продукцію на умовах даного договору, покупець сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період нарахування пені нарахованої на суму несвоєчасної оплати, але не більше 5% від суми несвоєчасної оплати.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 19500,00 грн. пені та 26733,70 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.
Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції безпідставно не залучено до участі у справі ДП «Спецтехноекспорт», оскільки продукція за укладеним між сторонами спору договором є предметом міжнародної передачі за зовнішньоекономічним контрактом колегією суддів відхиляються, оскільки ДП «Спецтехноекспорт» не є стороною договору на виконання робіт №01/07/79-07 від 22.08.2007 року, виконання якого є предметом розгляду у даній справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013 року у справі №910/21109/13.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу корпорації «Об'єднання підприємств Марс» на рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013 року у справі №910/21109/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013 року у справі №910/21109/13 залишити без змін.
3. Справу №910/21109/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді В.Г. Суховий
М.Г. Чорногуз