18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
18 березня 2014 року Справа № 925/321/14
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді - Гури І.І., при секретарі судового засідання - Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача - Лушко Т.А. за довіреністю, відповідача - Андрієнко В.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар", м. Миколаїв до публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод", м. Сміла Черкаської області про стягнення 258255,62 грн., -
Подано позов, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 280 255,62 грн., у тому числі: 274 915,55 грн. заборгованості за електроізоляційні матеріали, 924,83 грн. три проценти річних, , 406,97 грн. інфляційних, 4008,27 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар" (позивачем у справі, постачальник за договором) та публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод", (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки №57-24/09 (далі - Договір). На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними та рахунками-фактурами, довіреностями, однак відповідач розрахувався за нього частково, загальний борг становить 274915,55 грн. 23 січня 2014 року на адресу відповідача був направлений лист за вих. №01 від 22.01.2014 з вимогою погасити борг. вказаний лист був отриманий відповідачем 28.01.2014, що підтверджується копією накладної № 116595 служби кур'єрської доставки. Однак. до цього часу відповідач за отриманий товар не розрахувався Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу інфляційні та три проценти річних, а згідно п. 6.5. Договору пеню.
12 березня 2014 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 270 255,66 грн., у тому числі: 264 915,55 грн. заборгованості за електроізоляційні матеріали, 924,83 грн. - три проценти річних, 406,97 грн. - інфляційних, 4008,27 грн. пені, 5609,52 грн. судового збору. У заяві позивач пояснює, що після винесення ухвали про порушення справи відповідач частково погасив борг на суму 10 000,00 грн., зо підтверджується платіжним дорученням № 753 від 03.03.2014, у зв'язку з цим станом на 06.03.2014 заборгованість відповідача через несплату за отриманий товар становить 264 915,55 грн., тому позивач зменшує позовні вимоги.
18 березня 2014 року позивач подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 270 255,60 грн., у тому числі: 252 915,55 грн. заборгованості за електроізоляційні матеріали, 924,83 грн. - три проценти річних, 406,97 грн. - інфляційних, 4008,27 грн. пені, 5609,52 грн. судового збору. У заяві пояснює, що після винесення ухвали про порушення провадження у справі відповідач частково погасив борг на суму 12 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №855, №856 від 11.03.2014, у зв'язку з цим станом на 14.03.2014 заборгованість відповідача через несплату за отриманий товар становить 252 915,55 грн. , у зв'язку з чим, позивач згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, зменшує позовні вимоги.
Судом прийнята до розгляду заява про зменшення позовних вимог, подана до суду 18 березня 2014 року, встановлено, що позивачем допущена у заяві про зменшення позовних вимог арифметична помилка в загальній заявленій сумі при додаванні складових.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву , який поданий до суду 18 березня 2014 року, просив суд відкласти розгляд справи до 07.04.2014 для вирішення між сторонами питання строків погашення заборгованості та підписання мирової угоди. У письмовому відзиві відповідач вказав, що позовні вимоги в загальній сумі 280 255,62 грн. визнає частково з наступних підстав:
- відповідач отримав партію товару 05.11.2013 на суму 78 258,66 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0009924, видатковою накладною №РН-0008626 та довіреністю №1421. Вартість даної поставки товару відповідач частково оплатив наступним чином: 12.12.2013 в сумі 28 258,66 грн., 13.12.2013 в сумі 25 000,00 грн., 03.02.2014 в сумі 13 000,00 грн., 07.02.2014 в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4320, № 4364, № 332, № 465. Відповідно до п. 2.1. Договору відповідач зобов'язаний оплатити повну вартість товару після його отримання протягом 30 банківських днів, тобто до 17.12.2013 включно, так як відповідач до 17.12.2013 сплатив 28 258,66 грн., та 25 000,00 грн. сума на яку почали нараховуватися штрафні санкції по даній поставці складає 25 000,00 грн. Потім відповідач частково оплатив зазначену поставку: 13000,00 грн. платіжним дорученням № 332 від 03.02.2014, 10 000,00 грн. платіжним дорученням № 465 від 07.02.2014. Залишок несплачених коштів на 28.02.2014 становив 2 000,00 грн. Враховуючи викладене, в розрахунку позивача інфляційних, доданого до позовної заяви, допущена помилка, сума інфляційних буде складати 300,46 грн.;
- позивачем не дотримано порядок досудового розгляду спору у претензійному порядку, що передбачено п. 6.6. Договору;
- у зв'язку з великою заборгованістю Укрзалізниці, Монгольської залізниці та інших споживачів нашої продукції, відсутністю необхідних замовлень на початок 2014 року, відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі та змушено працювати неповний робочий тиждень, про що свідчать накази по підприємству № 21-УК від 30.01.2014, №53-УК від 27.02.2014. Незважаючи на таку складну фінансову ситуацію, відповідач перерахував позивачу такі суми в оплату заборгованості такими платіжними дорученнями: №855 від 11.03.2014 - 10 000,00 грн., №856 від 11.03.2014 - 2000,00 грн., №924 від 13.03.2014 - 1 015,66 грн., № 923 від 13.03.2014 - 1 037,98 грн., № 921 від 13.03.2014 - 1 539,56 грн., №919 від 13.03.2014 - 1 404,54 грн., № 922 від 13.03.2014 - 3 426,70 грн., всього на суму: 20 424,44 грн. Всю суму відповідач планує погасити протягом найближчого часу. На даний час пропонуємо позивачу узгодити умови мирової угоди та складання графіку погашення заборгованості.
У судовому засіданні:
- представник позивача вказала, що основний борг на сьогодні складає 244 491,11 грн. з урахуванням оплат, погодилася з розрахунком інфляційних, який викладений відповідачем у письмовому відзиві, вказала, що загальна заборгованість становить 249 724,67 грн., заперечила щодо того, що позивачем в порушення умов договору не дотримано досудовий порядок врегулювання спору, оскільки позивачем був направлений відповідачу лист, який хоча і не містить назву претензія чи вимога, однак є нею за суттю і копія якого додана до позовної заяви і згідно рішення Конституційного Суду України дотримання претензійного порядку - це право, а не обов'язок сторони; заперечила щодо укладення мирової угоди і відповідно щодо відкладення розгляду справи з цією метою, оскільки з 2009 року сторони укладали додаткові угоди про розстрочення оплати, і відповідач постійно порушував строки виконання умов розстрочення, однак згодна на розстрочення суми, заявленої у позові на пів року згідно рішення і наказу суду; подала заяву, у якій вказано, що позивач погоджується та підтримує клопотання відповідача щодо розстрочки виплати позовних вимог на загальну суму 249 724,67 грн., включаючи три проценти річних, інфляційні та пеню , строком на 6 місяців, починаючи з квітня 2014 року до 30 числа щомісяця по 41620,78 грн.; погоджується на виплату судового збору у сумі 5609,52 грн. в останній місяць платежу.
- відповідач дотримується письмового відзиву на позовну заяву, вказує, що сторонами суми погоджені, загальна заборгованість складає 249 724,67 грн. та у зв'язку з відмовою представника позивача на пропозицію відповідача щодо укладення мирової угоди, подав клопотання про розстрочення суми позовних вимог, включаючи три проценти річних, інфляційні та пеню, що становить 249 724,67 грн. наступним чином: протягом 6 місяців, починаючи з квітня місяця 2014 року до 30 числа по 41620,78 грн., витрати судового збору на останній місяць платежу.
Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.
08 січня 2013 року між 08 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар" (позивачем у справі, постачальник за договором) та публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод", (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки №57-24/09 (далі - Договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар в асортименті, у кількості та по ціні згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1.).
Договір містить, зокрема, такі умови:
- умови оплати: 100% оплата після отримання товару покупцем на протязі 30 банківських днів (п. 2.1.);
- ціни на товар встановлюються сторонами шляхом підписання специфікацій, які є невід'ємною частиною договору (Додаток № 1)(п. 2.2.);
- постачальник зобов'язується здійснити розвантаження партії товару покупцю на протязі 1-3 банківських днів, після повідомлення покупцю про готовність товару для розвантаження (п. 5.2.);
- товар повинен супроводжуватися наступною документацією: видатковою і податковою накладними; рахунком-фактурою; сертифікатом якості завода-виготовлювача (виробника товару); технічним паспортом; сертифікатом (посвідченням), який передбачений "Положенням про гігієнічну регламентацію та державну реєтрацію небезпечних факторів", затвердженого постановою КМУ від 13.06.1995 р. № 420; (п. 5.4.);
- за несвоєчасну оплату поставленої у встановлений строк партії товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми партії товару за кожен день прострочки. (п. 6.5. Договору);
- даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями, рахунками-фактурами, однак відповідач за отриманий товар розрахувався частково, у зв'язку з чим на день подання позовної заяви утворився борг на суму 274915,55 грн.
У листі від 22 січня 2014 №01, що отриманий відповідачем 28.01.2014 згідно накладної кур'єрської служби, позивач вимагає погасити борг, який існує станом на 31.01.2014 в строк до 17.02.2014, повідомляє, що у випадку несплати подасть відповідний позов до суду.
Згідно перерахованих у позовній заяві та доданих до неї видаткових накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 351174,21 грн., згідно платіжних доручень № 332 від 03.02.2014, № 465 від 07.02.2014. № 4320 від 12.12.2013, № 4364 від 13.12.2013,№ 753 від 03.03.2014, № 919 від 13.03.2014, № 921 від 13.03.2014, № 856 від 11.03.2014, № 923 від 13.03.2014, № 855 від 11.03.2014, № 924 від 13.03.2014, № 922 від 13.03.2014, відповідач здійснив оплату в сумі 106683,10 грн., відповідно сума боргу станом на 18.03.2014 становить 244491,11 грн., з чим погодилися представники сторін у судовому засіданні.
Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно п. 2.1. Договору умови оплати: 100% оплата після отримання товару покупцем на протязі 30 банківських днів.
З огляду на вказані судом докази, є обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 244491,11 грн. основного боргу за товар, а в сумі 8424,44 грн. стягнення основного боргу провадження підлягає припиненню у зв'язку з оплатою згідно перерахованих вище судом платіжних доручень та арифметичних підрахувань.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно п .6.5. Договору позивач обґрунтовано нарахував відповідачу пеню по 20.02.2014 в сумі 4008,27 грн. Судом перевірений розрахунок пені, він є вірним, заявлена 4008,27 грн. пені підлягає до стягнення.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інший розмір процентів річних не встановлений у Договорі.
Позивач нарахував три проценти річних по 20.02.2013 в сумі 924,83 грн. Судом перевірений даний розрахунок, він є вірним, заявлена сума трьох процентів річних підлягає до стягнення.
Позивач нарахував інфляційні в сумі 406,97 грн. Відповідач не погодився з розрахунком інфляційних позивача, вказавши причини, і у відзиві на позовну заяву надав власний розрахунок інфляційних в сумі 300,46 грн. Судом перевірені доводи сторін та їх розрахунки інфляційних, встановлено, що позивачем невірно визначено суму, з якої відбулось прострочення, виходячи зі здійснених відповідачем оплат та початку періоду прострочення, тому розрахунок інфляційних позивача не є вірним, а розрахунок відповідача вірний. З чим погодилася і представник позивача. Отже, до стягнення підлягають інфляційні в сумі 300,46 грн. В сумі 106,51 грн. стягнення інфляційних суд позивачу відмовляє.
З огляду на вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про розстрочення задоволених позовних вимог, враховуючи згоду представника позивача, що викладена у відповідній заяві, суд вважає клопотання обґрунтованим та підлягаючим до задоволення.
Згідно з ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим, за заявою сторони, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, суд може розстрочити виконання рішення.
Приведені відповідачем в обґрунтування вказаного клопотання доводи, що викладені у письмовому відзиві є переконливими і такими, що заслуговують на увагу суду. Відтак господарський суд вважає можливим розстрочити відповідачу виконання судового рішення за запропонованим ним графіком.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений позивачем судовий збір в сумі 5605,11 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст.82-85 ГПК Господарського процесуального кодексу України.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" ( Черкаська область, м. Сміла, вул. Ю. Коробейника, 1, ідентифікаційний код 301475630 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" (фактична адреса: м. Миколаїв, вул. Лагерне поле, 5/12, юридична адреса: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Кірова, 11; ідентифікаційний код 24790030) - 244491,11 грн. основного боргу, 4008,27 грн. пені, 924,83 грн. три проценти річних, 300,46 грн. інфляційних та 5605,11 грн. судового збору.
Припинити провадження в частині стягнення 8424,44 грн. основного боргу.
У задоволенні позовних вимог в сумі 106,51 грн. інфляційних позивачу відмовити.
Розстрочити виконання рішення у розмірі 249724,67 грн., встановивши такі строки стягнення з публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод", Черкаська область, м. Сміла, вул. Ю. Коробейника, 1, ідентифікаційний код 30147563 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" (фактична адреса: м. Миколаїв, вул. Лагерне поле, 5/12, юридична адреса: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Кірова, 11; ідентифікаційний код 24790030) присуджених сум :
до 30 квітня 2014 року - 41620,78 грн.;
до 30 травня 2014 року - 41620,78 грн.;
до 30 червня 2014 року - 41620,78 грн.;
до 30 липня 2014 року - 41620,78 грн.;
до 30 серпня 2014 року - 41620,78 грн.;
до 30 вересня 2014 року - 41620,78 грн. та 5605,11 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 21 березня 2014 року.
Суддя І.І. Гура