03 березня 2014 року м. Київ В/800/799/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого),
Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Ланченко Л.В., Рибченка А.О.,
перевіривши заяву Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 № К/9991/64944/11
у справі № 14/261
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
До Вищого адміністративного суду України надійшла заява Підприємця про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 № К/9991/64944/11.
Відповідно до ст. 2391 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно п. 1 ч.1 ст. 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 № К/9991/64944/11 заявник послався на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, а саме статей 1, 5 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування" та пп 2.3.1 п. 2.3 cт. 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" стосовно наслідків перевищення граничної суми, отриманої від здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування.
На підтвердження зазначеного відповідач надав постанову Вищого адміністративного суду України від 03.09.2013 К/800/27297/13 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.08.2010 К-21856/08, в яких, на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права.
Виконуючи положення ст. 240 КАС України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка та до яких застосовувались норми податкового законодавства.
Зокрема, у справі № 2а-1686/10/0970 (К/800/27297/13) переглядаючи судові рішення попередніх інстанцій, касаційний суд не погодився з позицією попередніх інстанцій про те, що суб'єкт господарювання перевищив розмір виручки, визначений Указом Президента № 727/98, внаслідок надходження грошових коштів на рахунок у рамках договорів фінансової допомоги, оскільки, як встановлено судом, вказані суми є власними готівковими коштами суб'єкта підприємницької діяльності.
Разом з тим, з обставин, встановлених судами у справі № 14/261, про перегляд судового рішення касаційної інстанцій якої поставлено питання у заяві, суд, залишаючи судові рішення попередніх інстанцій без змін, погодився з позицією останніх про те, що Підприємцем не було враховано у складі виручки від реалізації кошти, що надішли на рахунок, внаслідок чого було перевищено дозволену межу обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік як суб'єктом малого підприємництва, який знаходиться спрощеній системі оподаткування, а доводи про те, що вказані кошти отримані ним не від підприємницької діяльності, не було прийнято до уваги через відсутність відповідних доказів.
Крім того, вказана позиція судів у справі № 14/261 узгоджується з постановою Верховного Суду України від 11.04.2011 № 21-18а11 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення.
Аналізуючи положення Указу № 727/98, Верховний Суд України зазначив, що Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний розмір виручки, встановлений законодавцем. За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, врегульованих, зокрема, Законом № 889-ІV з урахуванням загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України та Законом України від 25.06.1991 № 1251-XII "Про систему оподаткування" (чинним на час виникнення спірних відносин), якими встановлювалися засади податкових відносин в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.
Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України, суд, -
У задоволені заяви Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 № К/9991/64944/11 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Карась О.В.
Судді Бившева Л.І.
Голубєва Г.К.
Ланченко Л.В.
Рибченко А.О.