"05" березня 2014 р. м. Київ К/800/41690/13
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Олексієнка М.М.,
суддів: Ємельянової В.І.,
Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України (далі - ДМС України), Чернігівської митниці про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання судового рішення за касаційною скаргою представника Чернігівської митниці на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року,
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ДМС України, Чернігівської митниці, відповідно до якого просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 21 лютого 2012 року, яким поновлено його на посаді інспектора сектора Митного оформлення №1 митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Посилався на те, що відповідачами тривалий час не виконувалося рішення суду про поновлення на роботі, тому відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України з них необхідно стягнути середній заробіток.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Чернігівську митницю за період з 22 лютого 2012 року по 11 березня 2013 року нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середню заробітну плату за час затримки виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року.
У касаційній скарзі представник Чернігівської митниці, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вказує на те, що судами безпідставно зобов'язано Чернігівську митницю нарахувати і виплатити середній заробіток без наведення розрахунку.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.
Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Згідно статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або незаконно переведеного на іншу роботу працівника тягне обов'язок виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Виходячи з положень зазначеної норми, власник або уповноважений ним орган за наявності вини у невиконанні рішення, в тому числі про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, зобов'язаний оплатити середній заробіток за час затримки.
Суд першої інстанції, в порушення пункту 1 частини першої статті 161 КАС України, належним чином не перевірив доводи представника відповідача, в особі Чернігівської митниці, про відсутність вини у затримці виконання попереднього судового рішення, яким позивача поновлено на посаді та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, хоча останній заявляв, що позивач звернувся до відділу примусового виконання судових рішень лише після закінчення отримання соціальної допомоги по безробіттю у квітні 2013 року
Крім того, позивач, звертаючись до суду, просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення. Стягнення коштів, як спосіб захисту, визначений пунктом 4 частини другої статті 162 КАС України, може бути застосований у випадку, прямо передбаченому законом. Якщо ж такий спосіб не передбачений законом, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень - відповідача вчинити певні дії. Проте, при вирішенні справи недостатньо посилання лише на норми закону, які підлягають застосуванню при вчиненні певної дії, а необхідно з'ясувати обсяг прав позивача та обов'язків відповідача в цій частині, інакше обставини у справі вважаються дослідженими неповно, так само як неповно дана відповідь на вимогу позивача.
Судами першої та апеляційної інстанцій не приведено обґрунтування розрахунку середнього заробітку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N100, не наведено доказів в цій частині, що унеможливлює перевірити висновок судів фактичним обставинам справи.
Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тому попередні судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 227 КАС України.
При новому розгляді справи необхідно врахувати положення статті 236 Кодексу законів про працю України щодо процесуального оформлення судового рішення, а також відповідно до статей 71, 86, 159, 161 КАС України належним чином перевірити доводи осіб, які беруть участь у справі, та на підставі зібраних і досліджених доказів вирішити спір.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу представника Чернігівської митниці задовольнити частково.
Скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Ємельянова
' Ю.Й. Рецебуринський