"18" березня 2014 р. м. Київ К/9991/40274/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,
встановила:
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2010 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 скасувати, як такі що не відповідають нормам чинного законодавства та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебував на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого слідчого слідчого відділення Перечинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області в званні капітана міліції.
Висновком за результатами службового розслідування відносно окремих працівників Перечинського РВ ГУ МВС від 26.11.2008 встановлено, що позивачем допущені грубі порушення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, вимоги наказу МВС з питань дотримання службової та транспортної дисципліни, Правил дорожнього руху України, що виявилися у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди, самовільному залишенні місця несення служби під час чергування в складі слідчо-оперативної групи райвідділу та запропоновано старшого слідчого слідчого відділення Перечинського ГУ МВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_2 звільнити з органів внутрішніх справ за підпунктом «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни).
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 26.11.2008 №497 о/с капітана міліції ОСОБА_2, старшого слідчого слідчого відділення Перечинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, звільнено зі служби в органах внутрішніх справ в запас Збройних Сил України відповідно до підпункту «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни) з 26.11.2008.
Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.
Згідно зі статтею 15 Статуту органів внутрішніх справ - звільнення із органів внутрішніх справ є одним із видів дисциплінарного стягнення, а стаття 22 Статуту в свою чергу передбачає право накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ начальником, якому надано право прийняття для проходження служби в органи внутрішніх справ.
Відповідно до підпункту «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходили з того, що висновком службового розслідування встановлено факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння 24.11.2008, без підтвердження стану алкогольного сп'яніння протоколом медичного огляду, факт скоєння позивачем дорожньо-транспортної пригоди та залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди, а також з того, що факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, факт керування позивачем автомобілем у стані алкогольного сп'яніння 24.11.2008 не доведений, оскільки постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 29.12.2008 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною 1 статті 130 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, будь-яка інформація про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди 24.11.2008 відсутня, що в свою чергу свідчить про не встановлення всіх обставин дисциплінарного проступку позивача, як це передбачено статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а тому висновок зазначеного службового розслідування не може визнаватись об'єктивним та неупередженим.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не прийнято до уваги зазначених положень, оскільки ними не було досліджено усіх істотних обставин у справі, а саме: не встановлено факт перебування позивача за кермом у стані алкогольного сп'яніння та факт порушення дисципліни з його боку.
Отже, приймаючи рішення у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі дослідили обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також не дали оцінку всім доказам, з яких суди виходили при винесенні рішень.
Згідно із частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман