"27" лютого 2014 р. м. Київ К/800/46982/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Блажівської Н.Є.,
Лосєва А.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську,
про визнання дій неправомірними, -
У травні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська (далі - УПФУ) звернулося із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську (далі - Дирекція фонду) про визнання дій Дирекції фонду щодо невиплати суми витрат на виплату пенсії неправомірними, стягнення з Дирекції фонду виплачену пенсію, у розмірі 44,24 грн.
3 липня 2013 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
УПФУ звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 7.09.2009 року перебуває на обліку в УПФУ та отримує пенсію з втрати годувальника, ОСОБА_3, внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у ч. 2 ст. 32 цього Закону незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 36 зазначеного Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловіки (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.
Відповідно до ст. 28 зазначеного Закону страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Згідно з ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами, серед іншого, є жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що ОСОБА_2 на день смерті чоловіка ОСОБА_3 в наслідок нещасного випадку на виробництві було 31 рік і вона не мала права на будь-які виплати у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», оскільки не була непрацездатною особою, яка перебувала на утриманні померлого чоловіка
Висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову обґрунтовані.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст.,ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Блажівська Н.Є.
Лосєв А.М.