"20" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/15417/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівВасильченко Н.В.
Чумаченко Т.А.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Київському районі м. Харкова до Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад" про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Заярного Олександра Сергійовича - представника Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Харківський завод "Точмедприлад" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року
встановила:
У жовтні 2010 року УПФ України в Київському районі м. Харкова у Харківському окружному адміністративному суді пред'явило позов до ВАТ "Харківський завод "Точмедприлад" про стягнення заборгованості.
Просило стягнути з відповідача суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 14582,84 грн. на його користь.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року, позов задоволено.
Стягнуто з ВАТ "Харківський завод "Точмедприлад" на користь УПФ України в Київському районі м. Харкова суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 14 582,84 грн.
Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права представник ВАТ "Харківський завод "Точмедприлад" Заярний О.С. подав касаційну скаргу. Просить рішення судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що працівникам ВАТ "Харківський завод "Точмедприлад" ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 призначено пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами "б"-"3"статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зазначеним особам виплачувалася пільгова пенсія.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що не сплачені та (або) несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці 2 пункту 6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
З цим погодився й суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що такий висновок є поспішним, оскільки він ґрунтується на неповно встановлених обставинах справи.
Так, відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах.
В якості доказу суми боргу відповідача перед позивачем суд апеляційної інстанції прийняв розрахунок суми боргу, який не підтверджує фактичних витрат позивача та факт перерахування ним коштів (факту оплати).
Відповідно до статті 16 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в України" до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу. При цьому, під розрахунковим документом розуміється документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача (пункт 1.4. глави 1 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюти", затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976).
Факт перерахування коштів (факт здійснення витрат) може бути підтверджено відповідним банківським розрахунковим документом, який відсутній у матеріалах адміністративної справи та не витребуваний судом у позивача в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем не надано суду розрахункових документів, які б підтверджували факт перерахування позивачем коштів пенсіонерам та витрат на доставку пенсії тобто
Таким чином, судом ухвалено постанову про відшкодування фактичних витрат відповідача за відсутності доказів про фактичну наявність таких витрат.
Спірними судовими рішеннями по справі передбачено стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 14 582,84 грн. Одночасно з цим у матеріалах справи відсутні документи, якими підтверджено правильність нарахування суми фактичних витрат.
Судом прийнято рішення про стягнення заборгованості без дослідження доказів на підтвердження її розміру.
Відповідно за матеріалами справи не можна встановити правильність розрахунку фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, яку визнано заборгованістю відповідача.
За таких обставин судами без належного підтвердження доказами встановлено, що сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсії пенсіонерам складає 14 582,84 грн.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій та сам позивач по різному вказують період, за який стягується заборгованість саме:
- у позові позивач зазначає період з січня по травень 2009 року, а в розрахунку суми боргу з січня по травень 2010 року;
- у мотивувальній частині постанови суду першої інстанції (абзац 2 аркуш справи 51) суд зазначає "за період з січня по травень 2009 року", а суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі зазначає "за період з січня по травень 2010 року" (абзаци 7, 9 аркуш справи 78).
Суди попередніх інстанцій не з'ясували за який період підлягає стягненню з відповідача заборгованість.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає рішення судів такими, що підлягають скасуванню у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Крім того, суди послалися на встановлення обставин, які не були доведені доказами.
За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду слід усунути неповноту судового розгляду з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції та у залежності від встановленого, п - вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу Заярного Олександра Сергійовича - представника Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад" задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року скасувати, а справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова до Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад" про стягнення заборгованості направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Васильченко Н.В.
Чумаченко Т.А.