06 березня 2014 року м. Київ К/800/1362/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Васильченко Н.В., Донець О.Є, Мороз В.Ф.,
провівши попередній розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі № 2а-8541/11/2670 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова до Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», про стягнення заборгованості сум фактичних витрат на виплату пенсій у розмірі 542 840,64 грн., -
У червні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в якому просило стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної та виплаченої на підставі Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» в розмірі 542 840,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 року № 1977 та п. 3 «Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 24 березня 2004 р. № 372, за відповідачем обліковується заборгованість по виплаті різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»і сумою пенсії, призначеної відповідно до інших законодавчих актів по пенсіонерах, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», згідно направлених повідомлень листами № 284/03-33 від 12.01.2011, № 1571/03-33 від 18.02.2011, № 2590/03-33 від 21.03.2011 на загальну суму 542 840,64 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року задоволено позовні вимоги.
Стягнуто з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова заборгованість по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»і сумою пенсії, призначеної відповідно до інших законодавчих актів, в розмірі 542 840,64 грн.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши в межах доводів касаційної скарги матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова у зв'язку зі змінами в сумі пенсій направлено на адресу відповідача повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів № 284/03-33 від 12.01.11р. на суму 111 323,82 грн., № 1571/03-33 від 18.02.11р. на суму 208 383,89 грн., № 2590/03-33 від 21.03.11р. на суму 253 849, 05 грн., всього на суму 542 840,64 грн.
Відповідачем отримані розрахунки фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам, що підтверджується доданими до матеріалів справи повідомленнями про вручення. Управлінню Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова зазначені витрати відповідачем не відшкодовано.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова заборгованості в сумі 542 840,64 грн., суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджується наявність за відповідачем заборгованості у розмірі 542 840,64 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 13 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про наукову та науково - технічну діяльність» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України «Про наукову та науково - технічну діяльність».
Згідно з ч. 9 ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 року № 1977-ХII різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.
Відповідно до п. 5 «Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 372 (далі - Порядок № 372), розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.
Пунктом 6, 8 Порядку № 372 передбачено, що у разі зміни розміру пенсії або виникнення обставин, які впливають на фінансування різниці у розмірі пенсії (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це відповідні підприємства, установи, організації та заклади у місячний строк з дня виникнення таких обставин.
У разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за формою, встановленою Порядком № 372 направлені на адресу відповідача повідомлення, в яких визначена сума витрат на фінансування різниці між сумами пенсій відносно пенсіонерів, які працювали у відповідача.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2011 року № 2а-6864/11/2670 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова про визнання протиправними дій відповідача з направлення позивачу супровідними листами № 284/03-33 від 12.01.2011р., № 1571/03-33 від 18.02.2011р. та № 2590/03-33 від 21.03.2011р. повідомлень про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на загальну суму 573 556,76 грн.
Вказана постанова набрала законної сили 28.02.2012 року відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 року.
Отже судовим рішенням, що набрало законної сили встановлено правомірність направлення повідомлень на адресу відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 1 ст. 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку задовольнивши позовні вимоги.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Судами вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено. Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі № 2а-8541/11/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.
Судді: