"18" березня 2014 р. м. Київ К/9991/81984/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.
Муравйова О.В.
за участю секретаря: Горголь І.С.
представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Мірошниченко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготерра»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2012 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року
у справі № 2а-18442/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготерра»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києві
Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про визнання протиправними дій та податкового повідомлення-рішення та стягнення з Державного бюджету України заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерготерра» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Енерготерра») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києві (далі по тексту - відповідач 1, ДПІ) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКУ у м. Києві) про визнання протиправними дій та податкового повідомлення-рішення та стягнення з Державного бюджету України заборгованості.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2012 року в задоволенні позову ТОВ «Енерготерра» відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Енерготерра» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
У запереченні на касаційну скаргу відповідач 2, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ТОВ «Енерготерра» залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енерготерра» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт від 30.06.2011 року № 117/07-214/34820176.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 200.4. ст.200 Податкового кодексу України, а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2010 року на 4 437 315,00 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011 року № 0000417225/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 4 437 315,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ДПІ (на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2012 року) проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енерготерра» з правильності відображення ним у податкових деклараціях суми від'ємного значення податку на додану вартість, а також фактичної сплати від'ємного значення податку на додану вартість за періоди: березень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, квітень 2010 року, за результатами якої складено акт від 07.05.2012 року № 24/15-670/34820176.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 7.4.1 п. 7.4., пп. 7.7.1, п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено значення рядка 24 в декларації за квітень 2010 року на суму 1 091 409,00 грн.; пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.7.1, пп. 7.7.2., пп. 7.7.3., пп. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року у розмірі 5 642 154, 00 грн.; пп. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено суми бюджетного відшкодування: за квітень 2009 року в сумі 73 823,00 гри., за травень 2009 року в сумі 54 394,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 8 796,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 63 622,00 грн., зa грудень 2009 року в сумі 229 718,00 грн., за січень 2010 року в сумі 369 698,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 146 239,00 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012 року № 0001715668, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 1 204 839,00 грн.
Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суду вважає такі висновки судів передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 14.1.18 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Частиною 5 ст. 11 КАС України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачу слугували висновки податкового органу, викладені в актах перевірки від 30.06.2011 року №117/07-214/34820176 та від 07.05.2012 року № 24/15-670/34820176.
Згідно з поданою ТОВ «Енерготерра» декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 5 642 154,00 грн.
Водночас, за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ складає 1 204 839,00 грн.
Згідно даних додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року в колонках 3 (залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду) та 4 (частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету Україна, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участь у розрахунку бюджетного відшкодування (переноситься до рядка 2 розрахунку бюджетного відшкодування) позивачем були відображені суми: за березень 2009 року -2 410 187,00 грн., за травень 2009 року - 192 120,00 грн., за червень 2009 року - 167 713 грн., за жовтень 2009 року - 1 806 799,00 грн., за грудень 2009 року - 1 597 165,00 грн. з господарських операцій.
Однак, судами першої та апеляційної інстанції не було належним чином повно та всебічно досліджено реальність здійснення господарських операцій та не було надано належної правової оцінки вищевказаним обставинам справи.
Крім того, в матеріалів справи є акт від 19.07.2010 року № 1807/2302/34820176 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Енерготерра» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.01.2007 року по 31.03.2010 року, в якому, зокрема, зазначено про підтвердження факту купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), здійснення експортних операцій, надходження відповідної валютної виручки, здійснення розрахунків із контрагентами, а також зазначено, що залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі - 6 936 100,00 грн. був сформований позивачем з дотриманням вимог діючого податкового законодавства.
Проте, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було враховано, та надано правової оцінки вищевказаному акту, на який посилався позивач, та у зв'язку з цим не досліджено інші докази у справі.
Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.
Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготерра» підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготерра» задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду від 31.07.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов