11 березня 2014 року м. Київ К/800/34669/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці та заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Вестра» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури м. Одеси, прокуратури Одеської області, про визнання протиправною бездіяльності,
Приватне підприємство «Вестра» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури м. Одеси, прокуратури Одеської області, про визнання протиправною бездіяльності.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року позовні вимоги Приватного підприємства «Вестра» було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених Приватним підприємством «Вестра» до бюджету мита у сумі 3132872,86 грн. та податку на додану вартість в сумі 6808190,63 грн., які було зараховано до бюджету в загальній сумі 9941063,49 грн. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області здійснити повернення на користь Приватного підприємства «Вестра» надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 3132872,86 грн. та податку на додану вартість в сумі 6808190,63 грн., які було зараховано до бюджету в загальній сумі 9941063,49 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року апеляційні скарги Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, прокуратури Одеської області було задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року змінено. Абзац третій резолютивної частини викладено в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Вестра» (місцезнаходження вул. Люстдорфська дорога, 92/94, м. Одеса, 65088, код 32028708) надмірно сплачені до бюджету мито у розмірі 3132872,86 (три мільйони сто тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. та податок на додану вартість в розмірі 6808190,63 (шість мільйонів вісімсот вісім тисяч сто дев'яносто) грн., які були зараховані до бюджету, всього на загальну суму 9941063,49 (дев'ять мільйонів дев'ятсот сорок одна тисяча шістдесят три) грн.». В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року залишено без змін.
У касаційних скаргах Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південна митниця та заступник прокурора Одеської області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаються на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити Приватному підприємству «Вестра» у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці та заступника прокурора Одеської області задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, змінене рішенням суду апеляційної інстанції, постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14.06.2012 року між Приватним підприємством «Вестра» та Компанією «CORTDALE INTERPRISES S.A.» було укладено контракт № ВС-2012, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Пунктом 4 контракту від 14.06.2012 року № ВС-2012 передбачено, що продавець здійснює поставку товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, що є невід'ємною частиною контракту. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку. Умови поставки - СІР, СІF, DDU, DAF, СРТ.
Відповідно до умов контракту від 14.06.2012 року № ВС-2012 Приватному підприємству «Вестра» були поставлені товари, загальною фактурною вартістю 19164279,99 грн., згідно відповідних інвойсів, складених продавцем.
У період з 29.06.2012 року по 09.07.2012 року Приватним підприємством «Вестра» підготовлені та подані до Південної митниці митні декларації, відповідно до яких задекларовані товари, поставлені йому згідно вищезазначених інвойсів.
Фактурна вартість товарів згідно інвойсів зазначена у митних деклараціях (графи 22, 42) та складає 19164279,99 грн. Митна вартість товарів в цих деклараціях зазначена згідно 6 (резервного) методу визначення митної вартості та склала 50132480,45 грн.
10.09.2012 року Приватне підприємство «Вестра» звернулося до Південної митниці із заявою про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ. Однак, відповідачем не було здійснено заходів щодо повернення позивачу надмірно сплачених коштів.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами 1, 3, 6 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості здійснюється за наступними методами:
основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядними: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервним.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Південною митницею не було прийнято подані Приватним підприємством «Вестра» митні декларації та не здійснено митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України у зв'язку із заниженням, на її думку, митної вартості товару, що імпортується, без належного оформлення цього рішення. Для встановлення митної вартості товару позивачем запропозицією митниці був використаний резервний метод, у зв'язку з чим, Приватним підприємством «Вестра» зазначено митну вартість товару з урахуванням коригування (рядок 45 «коригування ціни товару») у загальній сумі 50132480,45 грн.
Вищезазначене підтверджується також тією обставиною, що в інвойсах, які додано до вантажних митних декларації, було вказано вартість товару, яка є значно меншою ніж та, яка зазначена декларантом в митній декларації.
Слід зазначити, що право позивача на оскарження дій (бездіяльності) митниці не залежить від того, чи сам він помилково визначив митну вартість товару, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах закону.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Південна митниця, заперечуючи проти адміністративного позову не надала суду доказів того, що позивач з вантажними митними деклараціями із зазначенням митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не звертався, а ним самостійно було визначено митну вартість товарів за резервним (6 методом), згідно до яких з урахуванням коригування ціна товару склала 50132480,45 грн.
Також не було надано суду доказів неможливості застосування основного першого методу визначення митної вартості за ціною договору задекларованих позивачем товарів.
Крім того, висновком судово-економічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 12.02.2013 року № 9830 підтверджено, що Приватним підприємством «Вестра» надмірно сплачені до Державного бюджету України митні платежі, нараховані Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товарів відповідно до контракту з Компанією «CORTDALE INTERPRISES S.A.» від 14.06.2012 року № ВС-2012 у розмірі 9941063,49 грн., з яких мито складає 3132872,86 грн., а податок на додану вартість в розмірі 6808190,63 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів за 6 (резервним) методом визначення митної вартості не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, що імпортується в Україну, що призвело до надмірної сплати позивачем до бюджету мита та ПДВ в загальній сумі 9941063,49 грн., з яких мито складає 3132872,86 грн., а податок на додану вартість в розмірі 6808190,63 грн.
Відповідно до пункту 4 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного Казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147, розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, загальний строк прийняття митним органом рішення про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів не повинен перевищувати одного місяця. У разі, коли цей строк недостатній для складання документа, у якому відображаються результати перевірки, такий строк (за письмовою згодою платника податків) може бути продовжений митним органом з урахуванням специфічних обставин кожного випадку, коли може бути здійснене повернення митних та інших платежів. За відсутністю підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.
Пунктом 1 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи визначено, що його дія не поширюється на виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.
Порядок виконання судових рішень, у тому числі щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а також Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, яким визначений механізм повернення органами Державного казначейства помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів за рішенням суду.
Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів Державного та місцевих бюджетів або боржників передбачено, що рішення про стягнення коштів з Державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.
Згідно із пунктом 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів Державного та місцевих бюджетів або боржників, органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів Державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.
Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів Державного та місцевих бюджетів або боржників передбачено, що безспірне списання коштів Державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, про те, що з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестра» підлягають стягненню надмірно сплачені до бюджету мито в сумі 3132872,86 та податок на додану вартість в сумі 6808190,63 грн., що були зараховані до бюджету, у загальній сумі 9941063,49 грн.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Південної митниці - залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, у справі за позовом Приватного підприємства «Вестра» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури м. Одеси, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.Є. Донець
судді: А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз