11 березня 2014 року м. Київ К/800/37123/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці та заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Вестра» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури м. Одеси, про визнання протиправною бездіяльності,
Приватне підприємство «Вестра» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури м. Одеси, про визнання протиправною бездіяльності.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 року позовні вимоги Приватного підприємства «Вестра» було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених Приватним підприємством «Вестра» мита у сумі 3027098,75 грн. та податку на додану вартість у сумі 6877052,57 грн., які були зараховані до бюджету, у загальній сумі 9904151,32 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестра» надмірно сплачених до бюджету Приватним підприємством «Вестра» мита у сумі 3027098,75 грн. та податку на додану вартість у сумі 6877052,57 грн., які були зараховані до бюджету, у загальній сумі 9904151,32 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року апеляційні скарги Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, прокуратури Одеської області було залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 року - без змін.
У касаційних скаргах Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південна митниця та заступник прокурора Одеської області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаються на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити Приватному підприємству «Вестра» у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці та заступника прокурора Одеської області задоволенню не підлягають, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16.02.2012 року між Приватним підприємством «Вестра» компанією «RANDLUX SALES INC» укладено Контракт № ВЕАА/12, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Пунктом 4 контракту від 16.02.2012 року № ВЕАА/12 передбачено, що продавець здійснює поставку товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СІР Одеса, СІР Іллічівськ (у редакції INCOTERMS-2000).
14.06.2012 року між Приватним підприємством «Вестра» та Компанією «CORTDALE ENTERPRISES S.A.» укладено контракт № ВС-2012 відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Пунктом 4 контракту від 14.06.2012 року № ВС-2012 передбачено, що продавець здійснює поставку товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СІР Одеса, СІР Іллічівськ (у редакції INCOTERMS-2000).
Відповідно до вищезазначених контрактів Приватному підприємству «Вестра» були поставлені товари загальною фактурною вартістю 28362803,64 грн. згідно інвойсів. Вказані інвойси скріплені печаткою продавця.
Митна вартість товарів визначена в цих декларації згідно 6 (резервного) методу визначення митної вартості та складає 59720967,91 грн.
Відповідно до рядку 47 митних декларацій нараховані та сплачені платежі у загальній сумі 18487380,41 грн.
Сплачені Приватним підприємством «Вестра» митні платежі в розмірі 18487380,41 грн. були сплачені та зараховані митним органом до доходів Державного бюджету України.
В результаті збільшення вартості товару збільшено суму мита та ПДВ сплаченого Приватним підприємством «Вестра», внаслідок чого до бюджету через Південну митницю та Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області надмірно сплачено грошові кошти (мито та податок на додану вартість) у розмірі 9904151,32 грн. (мито - 3027098,75 грн. та податок на додану вартість - 6877052,57 грн.).
Приватне підприємство «Вестра» звернулося до Південної митниці із заявою про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, однак надмірно сплачені грошові кошти (мито та ПДВ) повернуті за його заявою не були.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Митним кодексом України від 11.07.2002 року, а також Митним кодексом України від 13.03.2012 року, який набрав чинності з 01.06.2012 року.
Відповідно до статті 259 Митного кодексу України (в редакції від 11.07.2002 року), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 261 Митного кодексу України (в редакції від 11.07.2002 року), відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Частиною 1 статті 262 Митного кодексу України (в редакції від 11.07.2002 року) передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до статті 266 Митного кодексу України, в редакції від 11.07.2002 року, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 Митного Кодексу України (в редакції від 11.07.2002 року).
Згідно із статтею 267 Митного кодексу України (в редакції від 11.07.2002 року), митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).
Частиною 3 статті 266 Митного кодексу України (в редакції від 11.07.2002 року), передбачено, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Статтею 265 Митного кодексу України (в редакції від 11.07.2002 року), передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (в редакції від 13.03.2012 року), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами 1, 3, 6 статті 54 Митного кодексу України (в редакції від 13.03.2012 року), контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України (в редакції від 13.03.2012 року), визначення митної вартості здійснюється за наступними методами:
основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядними: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервним.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, декларантом у період з 15.06.2012 року по 28.06.2012 року були подані до митниці необхідні документи для митного оформлення товару, у тому числі зовнішньоекономічний договір (контракт) та рахунки-фактури (інвойси), ВМД, в яких зазначена фактурна (договірна) вартість товару (графа 22, 42), які у своїй сукупності документально підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Південною митницею не було прийнято подані Приватним підприємством «Вестра» митні декларації та не здійснено митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України у зв'язку із заниженням, на її думку, митної вартості товару, що імпортується, без належного оформлення цього рішення. Для встановлення митної вартості товару за пропозицією відповідача позивачем був використаний резервний метод, у зв'язку з чим, Приватним підприємством «Вестра» зазначено митну вартість товару з урахуванням коригування (рядок 45 «коригування ціни товару») у загальній сумі 59720967,91 грн.
Вищенаведене підтверджується також тією обставиною, що в інвойсах, які додано до вантажних митних декларації, було вказано вартість товару, яка є значно меншою ніж та, яка зазначена декларантом в митній декларації.
Слід зазначити, що право позивача на оскарження дій (бездіяльності) митниці не залежить від того, чи сам він помилково визначив митну вартість товару, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах закону.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Південна митниця, заперечуючи проти адміністративного позову, не надала суду доказів того, що позивач з вантажними митними деклараціями із зазначенням митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не звертався, а ним самостійно було визначено митну вартість товарів за резервним (6 методом), згідно до яких з урахуванням коригування ціна товару склала 59720967,91 грн.
Також не було надано суду доказів неможливості застосування основного першого методу визначення митної вартості за ціною договору задекларованих позивачем товарів.
Крім того, висновком судово-економічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25.03.2013 року № 486 встановлено, що вартість товарів, зазначена в ВМД, у розмірі 59720967,91 грн., на які нараховані митні платежі Південною митницею при оформленні ВМД на поставку товару Компанією «RANDLUX SALES INC» на адресу Приватного підприємства «Вестра» у відповідності до умов контракту у розмірі 18487380,41 грн. документально не обґрунтована даними про вартість поставленого товару, відображеного у наданих на дослідження інвойсах і специфікаціях, та нормативно не обґрунтована даними про митну вартість товару, відображеного в графах 12 і 47 ВМД. Приватним підприємством «Вестра» надмірно сплачені до Державного бюджету України митні платежі, нараховані Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товарів відповідно до контракту з Компанією «RANDLUX SALES INC» від 16.02.2012 року № ВЕАА/12, у розмірі 9904151,32 грн., з яких мито складає 3027098,75 грн., а податок на додану вартість в розмірі 6877052,57 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів за 6 (резервним) методом визначення митної вартості не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, що імпортується в Україну, що призвело до надмірної сплати позивачем до бюджету мита та ПДВ в загальній сумі 9904151,32 грн., з яких мито складає 3027098,75 грн., а податок на додану вартість в розмірі 6877052,57 грн.
Відповідно до пункту 4 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного Казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147, розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, загальний строк прийняття митним органом рішення про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів не повинен перевищувати одного місяця. У разі, коли цей строк недостатній для складання документа, у якому відображаються результати перевірки, такий строк (за письмовою згодою платника податків) може бути продовжений митним органом з урахуванням специфічних обставин кожного випадку, коли може бути здійснене повернення митних та інших платежів. За відсутністю підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.
Пунктом 1 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи визначено, що його дія не поширюється на виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.
Порядок виконання судових рішень, у тому числі щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а також Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, яким визначений механізм повернення органами Державного казначейства помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів за рішенням суду.
Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів Державного та місцевих бюджетів або боржників передбачено, що рішення про стягнення коштів з Державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.
Згідно із пунктом 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів Державного та місцевих бюджетів або боржників, органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів Державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.
Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів Державного та місцевих бюджетів або боржників передбачено, що безспірне списання коштів Державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те, що з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестра» підлягають стягненню надмірно сплачені до бюджету мито в сумі 3027098,75 грн. та податок на додану вартість в розмірі 6877052,57 грн., що були зараховані до бюджету, у загальній сумі 9904151,32 грн.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Південної митниці - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Вестра» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури м. Одеси, про визнання протиправною бездіяльності - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.Є. Донець
судді: А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз