"05" березня 2014 р. м. Київ К/800/65856/13
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді: Олексієнка М.М. (доповідач),
суддів: Ємельянової В.І.,
Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (далі - УДМС) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії направлені на видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року,
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
визнати протиправними дії УДМС про відмову в прийнятті документів, перелік яких визначений пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року №231, на оформлення і видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, домаганні сплатити: вартість бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон; послуг з підготовки пакету документів для отримання довідки про несудимість;
визнати протиправним рішення про відмову в наданні адміністративної послуги по оформленню і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та зобов'язати УДМС надати зазначену послугу.
Посилався на те, що посадові особи відповідача протиправно вимагають сплати за оформлення і видачу паспорту громадянина для виїзду за кордон, яка не передбачена нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та безпідставно відмовили у прийнятті документів.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить рішення судів скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що за паспорт має справлятися тільки державне мито, а не додаткові платежі.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 30 березня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до УДМС із заявою про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, проте йому відмовлено у прийнятті документів та запропоновано оплатити усі додаткові послуги.
Позивач вважав такі вимоги незаконними, тому звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про законність дій відповідача.
З таким висновком погодитися неможливо, оскільки він не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд та в'їзд в Україну, оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульований Законом України від 21 січня 1994 року №3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Відповідно статті 7 цього Закону правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію положень зазначеної норми, Кабінет Міністрів України постановою від 31 березня 1995 року № 231 прийняв Правила - «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», пунктом 10 яких затверджено вичерпний перелік документів, необхідних для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон. Зокрема, для оформлення паспорта надаються: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.
Згідно зі статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (далі - Декрет) платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
До об'єктів справляння державного мита належить, в тому числі, державне мито за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 10х17 грн. (статті 2, 3 Декрету).
Разом з цим у пункті 27 розділу І Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 року №795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання», визначено розмір плати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що становить 87 грн. 15 коп.
Таким чином, сплата установленого Декретом державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням відповідачем дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка), тому він не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.
Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 3 грудня 2013 року (справа №21-416а/13), яка згідно зі статтею 244-2 КАС України, є обов'язковою для суддів при вирішенні аналогічних справ.
Отже, дії УДМС, які виразилися у відмові в прийнятті документів, наданих ОСОБА_2 для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та в домаганні сплатити додаткових витрат, окрім державного мита, є незаконними, а вимоги позивача обґрунтованими.
Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Визнати протиправними дії Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, які виразилися у відмові в прийнятті документів, наданих ОСОБА_2 для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та домаганні сплатити додаткові витрати, окрім державного мита.
Зобов'язати Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області в межах своїх повноважень та на підставі наданих ОСОБА_2 документів прийняти рішення про видачу йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський