"06" березня 2014 р. м. Київ К/9991/17248/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 22 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про визнання дій неправомірними,
встановила:
У липні 2003 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на дії управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області, в якій просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати провести їй перерахунок пенсії відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 12 вересня 2003 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2003 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2008 року, було скасовано рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 12 вересня 2003 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 22 серпня 2011 року, скаргу ОСОБА_2 задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області та зобов'язано його призначити ОСОБА_2 пенсію відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про наукову і науково - технічну діяльність» та зробити перерахунок пенсії, починаючи з 12 березня 2002 року з урахуванням здійснених виплат.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 1989 року ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, загальний трудовий стаж складає 41 рік, з них 24 роки (з 21 грудня 1967 року по 01 грудня 1991 року) працювала на посаді начальника лабораторії цеху №28 Рубіжанського виробничого об'єднання «Краситель», де займалася науково-дослідною діяльністю.
12 березня 2002 року ОСОБА_2 звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області із заявою про призначення їй пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», проте в цьому їй було відмовлено.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів. Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.
Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється на всіх осіб, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною четвертою цієї статті. Призначення пенсій таким працівникам здійснюється відповідно до частини п'ятої цієї статті за умови звернення за призначенням пенсії відповідно до цього Закону та звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника. Пенсія науковому працівнику виплачується в повному розмірі незалежно від його доходів, одержаних після виходу на пенсію.
Згідно з пунктом 4 Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», посада керівника (начальник, завідуючий тощо) з наукового напрямку діяльності підприємства, виробничого об'єднання зазначена як така, перебування на якій дає право на призначення пенсії відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Положеннями статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім випадків коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 на час звернення до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області із заявою про призначення наукової пенсії мала необхідний стаж роботи та подала всі необхідні документи то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що вона має право на призначення пенсії відповідно до вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» з 12 березня 2002 року.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 22 серпня 2011 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області залишити без задоволення, а постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 22 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про визнання дій неправомірними - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман