"12" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/83336/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 лютого 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року в справі за її позовом до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернулася в суд з адміністративним позовом, в якому зазначала, що відповідно до статей 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого законодавством. Проте відповідач з квітня 2007 року по жовтень 2008 року сплачував зазначену допомогу в зменшеному розмірі, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просила стягнути. Також просила поновити строк звернення до суду.
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 лютого 2009 року позов задоволено частково: стягнуто недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 2 984,51 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог за період з 01 квітня по 30 листопада 2007 року та в цій частині відмовлено у задоволенні позову; зобов'язано нарахувати та виплатити з урахуванням проведених виплат недоотриману суму грошової щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» з 01 грудня по 31 грудня 2007 року. У решті судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просила змінити судові рішення та зобов'язати нарахувати та виплатити невиплачену частину допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 01 квітня 2007 року 31 жовтня 2008 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має дитину ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» з 01 квітня 2007 року призначено щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Частково задовольняючи позов районний суд виходив з того, що у 2007 році розмір виплаченої допомоги не відповідав встановленому Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а тому підлягав перерахунку.
Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду, а спірна допомога підлягає перерахунку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ОСОБА_4 призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 квітня 2007 року як застрахованій в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особі, тому зазначені правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а не Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни, в редакції чинній на час розгляду справи, було встановлено, що адміністратив ний позов може бути подано в межах строку звер нення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими зако нами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, сво бод та інте ресів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встанов лено інше, обчи слюється з дня, коли особа дізналася або повинна була діз натися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адмініст ративного суду, визна чені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни. Пропущення строку звернення до адміністративного суду було підставою для відмови у задово ленні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (частина перша). Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поваж ною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, вста новленому цим Кодексом (частина друга).
Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог з квітня по листопад 2007 року апеляційний суд не вирішив клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та не дослідив причини поважності його пропуску.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції помилково виходив з того, що перерахунку підлягає щомісячна грошова допомога за 2007 рік, при цьому не вирішивши питання про позовні вимоги за 2008 рік.
Апеляційний суд залишаючи в цій частині рішення районного суду без змін виходив з того, що оскільки позивач посилався на положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у редакції, що на час звернення до суду втратила чинність, її вимоги в частині позовних вимог за 2008 рік є необґрунтованими. Проте таке твердження є помилковим.
До 1 січня 2007 року відносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» на 2007 рік було зупинено.
Конституційний Суд України Рішенням від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) у частині зупинення на 2007 рік дії статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі й пункт 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо виключення статей 40- 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Таким чином, з часу проголошення Конституційним Судом України рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 відновлювали свою дію вищезазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо виплати допомоги за період із 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначених періодах поширюються норми спеціального Закону, яким є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допущені судами порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року та змінену нею постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 02 лютого 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/