Справа № 594/248/14-ц
17 березня 2014 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Денисової Т.С.
з участю секретаря Козар Т.І.
представника позивача, адвоката ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики у сумі 56343,50 грн. боргу, вказуючи, що 12 жовтня 2012 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу Тернопільської області ОСОБА_4, за умовами якого ОСОБА_2 отримала від нього позику в сумі 60000 грн., яка, виходячи із встановленого ними курсу, становить 7500 доларів США, які, без нарахування процентів, відповідач зобов'язувалася повернути йому до 1 квітня 2013 року. Також просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримує, просить задовольнити позов з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала та пояснила, що борг не спроможна повернути через важке матеріальне становище її сім»ї.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
12 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики (далі по тексту договір), який посвідчений приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу Тернопільської області ОСОБА_4 12 жовтня 2012 року за Р №2630.
Згідно п.1 вказаного договору, позикодавець ОСОБА_3 передав у власність позичальникові ОСОБА_2, а позичальник прийняв від нього у власність строком до 1 квітня 2013 року грошові кошти в розмірі 60000 грн., які, виходячи із встановленого сторонами курсу 1 USD, є еквівалентом 7500 доларів США. Таку ж саме суму грошових коштів без нарахування процентів позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві до 1 квітня 2013 року.
Пунктом 2 договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцю одержані у позику грошові кошти у порядку та на умовах, передбачених договором. Сторони домовилися, що позичальник може повертати позикодавцеві позичену ним суму частинами, а позикодавець зобов'язаний приймати від позичальника грошову суму частинами.
Отже, між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 склалися договірні правовідносини зі взаємними правами та обов'язками.
Сторони визнали, що позивач ОСОБА_3 виконав умови зазначені в договорі позики, передав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 60000 грн.
Відповідач ОСОБА_2 не виконала зобов'язання за договором позики, допустила заборгованість, що визначається, виходячи з розрахунку: 7500 доларів США х 8,6458 грн. (еквівалент 1 дол.США по курсу НБУ станом на 18 лютого 2014 року) = 64843,50 грн. Відповідачем частково погашена сума боргу у розмірі 8500 грн., а тому на даний час непогашеною залишається сума боргу, яка становить 56343,50 грн.
У відповідності до ст. 1049 Цивільного Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами ст. 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання.
З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що право позивача порушене і підлягає захисту, суд вважає, що з відповідача слід стягнути в користь позивача суму боргу що складає 56343,50 грн. за договором позики від 12 жовтня 2012 року, який посвідчений приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу Тернопільської області ОСОБА_4 12 жовтня 2012 року за Р №2630.
Судові витрати, 564 грн. сплаченого судового збору та 1000 грн. за надання правової допомоги відповідно до квитанції № 1 від 21 лютого 2014 року, підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.
На підставі ст.ст.11,15,16,509,526,610,1046,1047,1049,1050 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,218 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с. Михайлівка Борщівського району Тернопільської області, ІН:НОМЕР_1, в користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя с.Михайлівка Борщівського району Тернопільської області, 56343 (п'ятдесят шість тисяч триста сорок три) гривні 50 коп. боргу за договором позики від 12 жовтня 2012 року, а також 564 (п'ятсот шістдесят чотири) гривні сплаченого судового збору та 1000 (одна тисячу) гривень за надання правової допомоги..
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області.
Головуючий: підпис
З оригіналом згідно
Суддя Борщівського районного суду Денисова Т. С.