Справа № 133/4046/13-ц Провадження № 22-ц/772/869/2014Головуючий в суді першої інстанції:Проць В. А.
Категорія: 48Доповідач: Денишенко Т. О.
13 березня 2014 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він-ницької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
суддів Луценка В.В., Сала Т.Б.,
при секретарі Торбасюк О.І.,
за участю позивача, апелянта ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її пред-ставника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області ци-вільну справу за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну роз-
міру аліментів, стягуваних на утримання неповнолітньої дитини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 січня 2014 року,
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 січня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у зв'язку з без-підставністю заявлених вимог ( а. с. 136-137 ).
Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі, позивач оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення скасувати, ухвалити нове рі-шення про задоволення позову у повному обсязі ( а. с. 140-141 ). Апелянт вва-жає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріаль-ного і процесуального права, за недоведеності відповідачкою обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення і заперечення на скаргу сторін у справі, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, проаналізу-вавши в сукупності докази, наявні в ній, перевіривши законність і обґрунтова-ність оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Дана справа розглядалася судами неодноразово.
Позивач згідно з виконавчим листом від 15.11.2007 року № 2-986, виданим Козятинським міськрайонним судом Вінницької області, сплачував на користь відповідачки аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народ-ження, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку ( доходу ), але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку. У січні 2012 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, просила стягнути останні не в частці, а у твердій грошовій сумі 1000,00 гривень. Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінниць-кої області від 21 лютого 2012 року у позові ОСОБА_3 було відмовлено. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 29 березня 2012 року рі-шення суду першої інстанції від 21 лютого 2012 року скасоване та ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову; змінений розмір стягуваних аліментів з 1/4 частини з усіх видів заробітку ( доходу ) ОСОБА_2, але не мен-ше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку на тверду грошову суму у розмірі 800,00 гривень щомісячно, починаючи з 31 травня 2011 року до досягнення дитиною повноліття.
05 червня 2013 року ( а. с. 2 ) ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, визначених рішенням апеля-ційного суду Вінницької області від 29 березня 2012 року, де просив суд зміни-ти розмір стягуваних аліментів з 800,00 гривень на 1/4 частину всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян на ди-тину відповідного віку.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 вересня 2013 року, позов ОСОБА_2 стосовно зміни розміру стя-гуваних аліментів був задоволений (а. с. 48-49, 73-74). Однак, на часткове задо-волення касаційної скарги ОСОБА_3, ухвалою колегії суддів судової па-лати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду ци-вільних і кримінальних справ від 27 листопада 2013 року ( а. с. 109-110 ) ріше-ння Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31 липня 2013 року, ухвала апеляційного суду Вінницької області від 18 вересня 2013 року скасовані, справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалені судові рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та мате-ріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обста-вини, що мають істотне значення. Суди не врахували, зазначав суд касаційної інстанції, що ОСОБА_2 припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця, але у нього наявна ліцензійна картка, що дає змогу займатися підприємницькою діяльністю; суди не врахували відсутність у ОСОБА_2 інших дітей та непрацездатних членів сім'ї, які перебували б на його утриман-ні; не враховано матеріальний стан платника аліментів, наявність у нього чоти-рикімнатної квартири в центрі міста, автомобіля «Мерседес», яким здійсню-ються пасажирські перевезення.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, роз'ясненої у п. 23 постанови Пле- нуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них ( а. с. 104-105 ).
Останнім рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 січня 2014 року, що в даний час оскаржується в апеляційному порядку позивачем ОСОБА_2, у задоволенні позову останнього відмовлено ( а. с. 136-137 ).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував положення статей 180, 184 СК України, те, що від-повідач інших утриманців, крім сина ОСОБА_5, непрацездатних членів сім'ї не має, в даний час офіційно не працює, у серпні 2012 року, за його поясненнями, припинив займатися підприємницькою діяльністю ( перевезенням пасажирів ), у серпні 2013 року закінчився термін дії його ліцензійної картки на пасажирські перевезення. З 31 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звільнився з роботи в магазині «Компік», де працював майстром з ремонту оргтехніки, на обліку в службі зай-нятості як особа, яка потребує працевлаштування, він не перебуває. Врахо-вуючи працездатність позивача, наявність у нього реальних можливостей отри-мувати дохід навіть завдяки особистому автотранспорту, призначеного для пе-ревезення пасажирів, суд на підставі фактичних обставин зробив висновок, що позивач повинен та має безспірну можливість сплачувати аліменти саме у твер-дій грошовій сумі та у розмірі, визначеному рішенням апеляційного суду Він-ницької області від 29 березня 2012 року ( а. с. 4-5 ).
Оскаржуючи таке рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 посилається на неврахування судами погіршення його матеріального стану, що сталося через припинення ним підприємницької діяльності, звільнення з роботи, зменшення зарплати ( доходу ).
Однак, такі мотиви апеляційної скарги не заслуговують на увагу з огляду на те, що всі дії по зменшенню розміру доходів вчинені апелянтом за власним ба-жанням. Він є працездатним молодим чоловіком, який в період наявності у нього бажання займався підприємницькою діяльністю, мав регулярний, достат-ній для власного утримання й утримання дитини дохід. Виключно такої обста-вини як непрацевлаштованість недостатньо для визнання ОСОБА_2 неплато-спроможним.
Враховуючи найвищі інтереси дитини, яка проживає спільно з матір'ю, бухгалтером Козятинського міського територіального центру соціального об-слуговування з посадовим окладом 1551,00 грн., обов'язок обох батьків, виз-начений законом, щодо утримання неповнолітніх дітей, суд дійшов правиль-ного і справедливого висновку про відмову у позові про зміну розміру спла-чуваних аліментів. В даному випадку суд врахував, що батько дитини за ста-ном здоров'я має реальну можливість вишукування належного заробітку, тобто наявні обставини, які мають істотне значення для вирішення спору, заявленого ОСОБА_2, не на користь останнього, але на забезпечення належного, якіс-ного, здорового утримання і виховання сина ОСОБА_5.
Згідно з ч.1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом першої інстанції ухвалено оскаржуване рішення з дотриманням від-повідних положень Сімейного кодексу України, суд не помилився у визначенні правовідносин, що склалися між сторонами у справі, застосував саме ті норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини, дав повну та об'єк-тивну оцінку показанням, доводам та доказам сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апе-ляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інс-танції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК Ук-раїни, колегія cуддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 сі-чня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, стягуваних на ут-римання неповнолітньої дитини, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалі-зованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно: