Справа №: 2/123/235/2013Головуючий суду першої інстанції:Тихопой О.О.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Шестакова Н. В.
"29" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіШестакової Н.В.
СуддівАдаменко О.Г. Павловської І.Г.
При секретаріКраснощоковій Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошової заборгованості за договором позики
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2013 року,
Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14 лютого 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Постановлено: стягнути зі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 123 000грн. основного зобовязання за договором займу від 16.11.2009 року, відсотки за користування грошима у сумі 73 800грн. , неустойку у розмірі 1 230грн.; в решті вимог відмовлено; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову з ухваленням нового рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, оскільки необгрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки про зупинення провадження у справі у зв'язку із її хворобою; відповідно відповідачка була позбавлена можливості подати зустрічний позов про недійсність договору позики; фактично договір позики не укладався, оскільки метою одержання грошей було створення простого товариства - ломбарду за участю чоловіка відповідачки; остання не одержувала грошей у позику; для стягнення неустойки сплив строк позовної давності; розрахунок, наданий позивачем, є неправильним; кошти були повернені у 2010 році.
Особи, які брали участь у справі, про час і місце засідання суду апеляційної інстанції повідомлені належним чином.
Відповідачка та її представник у засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися; відповідачка письмово просила відкласти розгляд справи у зв'язку із тим, що вона знаходиться на стаціонарному лікуванні, а її представник зайнятий у розгляді іншої справи, однак до заяві не додані документи, які б підтверджували наявність поважних причин для відкладення розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до ст.303 ЦПК України, заслухавши представника позивачки, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних обставин.
Задовольняючи позов в оскарженій частині рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка має боргові зобовязання перед позивачкою на підставі розписки про одержання грошей з урахуванням умов договору позики, тому на користь позивачки підлягає стягненню за розрахунками позивачки загальна сума в розмірі 198 030 грн., яка складається з: 123000грн. основного боргу за договором позики; відсотків у сумі 73 800грн. та неустойки у розмірі 1 230грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскарженій частині рішення.
2
Судом першої інстанції встановлено, що факт отримання відповідачкою від позивачки грошової суми у розмірі 123 000грн. підтверджується власною розпискою відповідачки від 16.11.2009 року, за змістом якої вона приймає необхідність виконання всіх зобов'язань, визначених в укладеному ними договорі займу; у той же день 16.11.2009 року між сторонами було укладено договір позики, за яким позивачка позичила відповідачці гроші у сумі 123 000грн. до 01.12.2010 року; за умовами п.п.3,7 договору процентна ставка по займу складає 60 відсотків річних; у разі несвоєчасного повернення суми позики і відсотків за користування позикою позичальник сплачує пеню у розмірі 1% за весь період прострочення; пеня нараховується на залишок боргу по займу; боргові зобов'язання відповідачкою не виконані, гроші не повернені.
За положеннями ст.ст.1046,1048 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено ст.1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У сенсі ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.
Аналізуючи фактичні обставини по справі і докази, надані сторонами, колегія суддів вважає встановленим факт отримання відповідачкою 123 000грн. у борг на умовах, зазначених у договорі позики, приймаючи до уваги те, що у розписці від 16.11.2009 року відповідачка власноруч зазначила про одержання від позивачки зазначеної суми на умовах, зазначених у договорі позики і підписала договір позики. Цей договір позики недійсним не визнаний.
За висновками судової почеркознавчої експертизи підписи від імені ОСОБА_7 у розписці від 16.11.2009 року від імені ОСОБА_7 на суму 123 000грн. та у договорі позики від 16.11.2009 року між сторонами по справі в графі «Заемщик» виконано ОСОБА_7 (а.с.246-248).
З урахуванням зазначеного є неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не отримала грошей у борг, і розписка стосується правовідносин простого товариства.
Зі змісту розписки та договору позики слідує, що зазначена сума грошей була узяті саме у борг, при цьому не має правового значення мета, з якою гроші були узяті, тому колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо необхідності залучення до справи у якості відповідача чоловіка позивачки.
Обговорюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що про слухання справи в суді першої інстанції були повідомлені відповідачка та її представник (а.с.34,35), який міг прийняти участь у судовому засіданні і вирішити питання про надання додаткових доказів, тому посилання апелянта на порушення норм процесуального права не може бути прийнято.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у зупиненні провадження по справі (а.с.43) відповідачкою не оскаржувалася.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ніяких додаткових доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції, відповідачкою та її представником не було надано до суду апеляційної інстанції.
Розрахунки позивачки відповідають умовам договору позики.
3
Оспорюючи наданий позивачкою розрахунок суми позову, відповідачка та її представник не зазначили, у чому полягає неправильність розрахунку і не надали своїх розрахунків.
Є неспроможними доводи апеляційної скарги щодо незастосування строку позовної давності, виходячи зі змісту ч.3 ст.267 ЦК України, яка передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Таку заяву до суду відповідачка та її представник не подавали.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 відхилити.
Заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Шестакова Н.В. Адаменко О.Г. Павловська І.Г.