Справа №: 101/1852/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Шестакова Н. В.
"19" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіШестакової Н.В.
СуддівАдаменко О.Г. Павловської І.Г.
При секретаріЩегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 04 жовтня 2013 року,
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 04 жовтня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Постановлено: стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у сумі 10 350грн., моральну шкоду у розмірі 10 000грн., а всього 20 350грн.; в іншій частині позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що розмір матеріальної шкоди 171 644грн. встановлено вироком Алуштинського міського суду АР Крим від 16.11.2012 року; у зазначену суму входить вартість мотоциклів, які були передані йому на зберігання; позивач не може користуватися цими мотоциклами без проведення їх капітального ремонту, вартість якого значно перевищує вартість кожного мотоцикла; він не бажає залишати собі речі, вартість ремонтних робіт по відновленню яких перевищує вартість самих речей; розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції без врахування тих обставин, що вкрадене майно має для нього велике значення, він професійно займається спортом; речі повернені у неналежному стані; у зв'язку із крадіжкою погіршено здоров'я позивача.
Особи, які брали участь у справі, про час і місце засідання суду апеляційної інстанції повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до ст.303 ЦПК України, заслухавши сторони та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення витрат на відновлення пошкодженого в результаті крадіжки майна у розмірі 100 000грн., оскільки позивачем не надано жодного доказу, що це майно пошкоджено та не підлягає подальшому використанню; вартість викраденого майна визначена з врахуванням висновків, що викладенні у вироку суду на підставі висновків проведеної експертизи; маються докази щодо заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок вчиненого злочину, проте не у тому обсязі, як зазначено позивачем.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
За вироком Алуштинського міського суду АР Крим від 16 листопада 2012 року, який набрав законної сили, відповідача було визнано винним у вчинені злочину, пов'язаного з крадіжкою у позивача спортивного інвентарю, професійного приладдя, призначеного для участі в спортивних змаганнях, у тому числі мотоциклів "Honda" CBR 1000 RR, "Honda"
2
600 RR, КТМ моделі 125 ЕХС; відповідача осуджено за скоєння злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням; вартість украденого майна визначена у сумі 133 421 грн. 58 коп.; за даними зазначеного вироку з урахуванням висновків експерта вартість кросового мотоциклу фірми "КТМ» моделі "ЕХЕ 125", 2004 року випуску, визначена у сумі 18 200грн. 76коп.; вартість спортивного мотоциклу фірми "Honda" моделі "CBR 600 rr" 2005 року випуску визначена у сумі 29 905грн. 82коп.; вартість спортивного мотоциклу фірми "Honda" моделі "CBR 1000 rr" 2008 року випуску визначена у сумі 56 000грн.; за матеріалами кримінальної справи у період проведення слідчих дій позивачу були передані на відповідальне збереження деякі украдені речі, у тому числі зазначені мотоцикли; у резолютивній частині вироку зазначено, що речові докази залишені за належністю ОСОБА_6; позов у кримінальній справі залишено без розгляду; позивач по цивільній справі не оспорював, що мотоцикли йому повернені, але в неналежному стані.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У сенсі ч.4 ст.61 ЦПК України, яка встановлює обставини, які не підлягають доказуванню, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Тобто розмір матеріальної шкоди є обставиною, яка повинна бути обгрунтована належними і допустимими доказами.
Приймаючи до уваги те, що вина відповідача у спричиненні позивачу матеріальної шкоди встановлена вироком суду і є преюдиційним фактом, який не потребує доказування, з'ясуванню та доказуванню підлягає розмір матеріальної шкоди.
Наполягаючи на стягненні вартості мотоциклів, які були украдені, а потім повернені позивачу, останній в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції зазначав, що поверненням цього майна не може бути відшкодована шкода в повному обсязі, оскільки мотоцикл марки КТМ був перефарбований, а інші мотоцикли повернені у пошкодженому стані і частково розукомплектовані.
При цьому позивач та його представник посилалася як на докази на пояснення відповідача у кримінальній справі про перефарбування мотоциклу марки КТМ, протокол огляду, пояснення свідків у кримінальній справі про те, що до крадіжки мотоцикли "Honda" моделі "CBR 600 rr" "Honda" моделі "CBR 1000 rr" були в хорошому стані, і на фотографії експерта (а.с.58,98,т.1; 50,57,т.2 кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7.)
Між тим, зазначені пояснення, протокол і фотографії не можуть розглядатися як докази такого пошкодження мотоциклів, що потребує додаткового стягнення матеріальної шкоди, оскільки визначення характеру та вартості пошкоджень майна потребує спеціальних знань.
При проведенні експертиз у кримінальній справі питання щодо наявності пошкоджень мотоциклів, їх характеру та вартості відновлювального ремонту не з'ясовувалися; при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції позивач та його представник не заявляли клопотань про призначення відповідної експертизи для підтвердження вартості відновлювального ремонту.
З урахуванням зазначених обставин є правильними висновки суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в частині стягнення вартості зазначених мотоциклів та вартості їх капітального ремонту.
3
За положеннями ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вони є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За положеннями ст.ст.10,11,60 ЦПК України, якими встановлено принципи змагальності і диспозитивності цивільного процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, шляхом надання належних і допустимих доказів; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обговорюючи доводи апелянта щодо розміру моральної шкоди, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не доведено наявності причинного зв'язку між крадіжкою його речей та погіршенням фізичного стану позивача і його стаціонарним лікуванням.
В частині розміру моральної шкоди, пов'язаної саме з фактом порушення майнових прав позивача, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди з урахуванням наданих доказів, характеру та обсягу страждань, тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках потерпілого, зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та засад розумності, виваженості та справедливості (п.п.5,9).
На підставі наведеного, з урахуванням фактичних обставин та доказів, наданих позивачем, розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, відповідає вимогам законодавства.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга не містить доводів або посилання на докази, які б спростували висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 04 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Шестакова Н.В. Адаменко О.Г. Павловська І.Г.