Справа №: 0101/4741/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Ізотенко Д.О.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Шестакова Н. В.
"29" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіШестакової Н.В.
СуддівАдаменко О.Г., ПАвловської І.Г.
При секретаріКраснощокової Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_8, Комунальне підприємство «Управління міського господарства», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2013 року,
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 04 грудня 2013 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_9 до ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_8, КП «Управління міського господарства», про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення не відповідає дійсним обставинам по справі, ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права; судом першої інстанції не прийняті до уваги докази, надані позивачем, які свідчать про те, що відповідачка з серпня 2011 року не проживає у спірній квартирі без поважних причин.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши сторони та представника відповідачки, перевіривши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.303,308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, та досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження відсутності відповідачки у спірному житлі понад 6 місяців без поважних причин.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
За матеріалами справи вбачається, що рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 15 серпня 1995 року шлюб між сторонами по справі, зареєстрований 13 травня 1989 року, було розірвано; з копії особового рахунку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 вбачається, що у спірному житлі проживають ОСОБА_9, його дружина ОСОБА_7 та донька ОСОБА_8; відповідно до ухвали Алуштинського міського суду від 02 жовтня 2013 року ОСОБА_7 зверталась до суду з позовом до
2
ОСОБА_9, КП «Управління міського господарства» про зміну договору найму житлового приміщення, зобов'язання вчинити певні дії, визначення майна, яке буде знаходитися у спільному користуванні; у суді за клопотанням представника позивача позов залишено без розгляду; відповідачка надала в суді копію заяви від 24.09.2013 року, з якою вона зверталась до Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим щодо неправомірних дій з боку позивача ОСОБА_9, який перешкоджає їй користуватися житлом.
У сенсі ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, тобто причини відсутності не мають значення, якщо така відсутність продовжувалась до 6 місяців.
Зазначена правова норма закріплює вичерпний перелік причин відсутності громадянина понад 6 місяців, що є підставою для збереження житла за відсутнім наймачем або членами його сім'ї.
Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї - є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.
З роз'яснень п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" слідує, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу.
З пояснень свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 вбачається, що відповідачка періодично проживає у спірному житлі, виїжджаючи на роботу до Красноперекопську на 1 чи 2 місяці. Ці пояснення свідків апелянт не спростував наданням достатніх доказів.
Крім того, суттєвою обставиною є те, що апелянт сам дав пояснення в суді першої інстанції про те, що на теперішній час речі відповідачки зберігаються у спірному житлі та іноді вона приїжджає до спірного житла, залишається там ночувати.
Таким чином позивач фактично спростував підстави викладені в його ж позовній заяві, згідно якої відповідачка в квартирі не проживає, вивезла всі свої речі, переїхала до іншого міста де постійно проживає.
Аналізуючи фактичні обставини, а також докази, надані сторонами по справі, колегія суддів вважає, що не має підстав вважати, що ОСОБА_7 не перебувала у спірному житлі понад 6 місяців без поважних причин.
За положеннями ст.ст.10,11,61 ЦПК України, які встановлюють змагальність та диспозитивність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, шляхом надання належних і допустимих доказів відповідно до ст.ст.58,59 ЦПК України; доказування не може грунтуватися на припущеннях.
При розгляді справи суд першої інстанції повно та всебічно з дотриманням принципу змагальності сторін та вимог процесуального права дослідив обставини справи і дав належну оцінку наданим сторонами доказам на обґрунтування своїх вимог та заперечень, тому правових підстав для скасування судового рішення немає.
За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів
3
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Судді:
Шестакова Н.В. Адаменко О.Г. Павловська І.Г.