04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" березня 2014 р. Справа№ 23/56
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Сухового В.Г.
Чорногуза М.Г.
за участі секретаря судового засідання: Іванова О.В.
за участю представників сторін:
від позивача - Пясецька Г.О. (дов. №30 від 17.03.2014 року);
від відповідача - Притула Г.Ю. (дов. №б/н від 03.01.2014 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2014 року
у справі №23/56 (суддя Т.Ю. Кирилюк)
за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ
до комунального підприємства «ЖЕО-103» Голосіївської районної у м. Києві ради, м. Київ
про стягнення 255 382, 87 грн. -
У липні 2009 року публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - ПАТ «АК «Київводоканал», позивач у справі) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «ЖЕО-103» Голосіївської районної у м. Києві ради (надалі - КП «ЖЕО-103», відповідач у справі) про стягнення 255 382, 87 грн. Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором №06439/02-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі від 14.03.2006 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2009 року порушено провадження у справі №23/56.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2009 року зупинено провадження у справі № 23/56 до остаточного розгляду справи № 8/586 Окружним адміністративним судом м. Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року поновлено провадження у справі № 23/56.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2014 року у справі №23/56 позовні вимоги ПАТ «АК «Київводоканал» задоволено частково. Присуджено до стягнення з КП «ЖЕО-103» на користь ПАТ «АК «Київводоканал» 139 546,75 грн. основного боргу, 1 395,47 грн. державного мита та 64,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ «АК «Київводоканал» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2014 року у справі №23/56 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 115 836,15 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду, на думку скаржника, не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року у справі №23/56 апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2014 року у справі №23/56 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 19.03.2014 року.
До початку судового засідання 19.03.2014 року, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті апеляційної скарги та від відповідача надійшов відзив на позов.
В судовому засіданні 19.03.2014 року представник позивача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, просить суд задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позовних вимог. Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 14.03.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - постачальник) та КП «ЖЕО-103» (надалі - абонент) було укладено договір №06439/02-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі (надалі - договір) (т. 1 а.с. 12-13).
У відповідності до положень п 1.1. статуту ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» (нова редакція 2011 рік) (т.1 а.с. 69-70) затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол № 1/11 від 28.04.2011 року, визначено, що ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».
Предметом даного договору є те, що постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну сплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод (п. 1.1. договору).
Пунктом 1.4. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язався забезпечувати якість питної води відповідно до ГОСТ 2874-82 «Вода питна».
В свою чергу абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору (п. 3.3.5 договору).
Так, порядок розрахунків за договором сторони погодили відповідно до положень розділу 2 договору, а саме постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (п. 2.2.1. договору).
У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечить чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документів призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2. договору).
Відповідно до п. 2.2.3 договору встановлено, що в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Згідно з п. 2.2.4 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмові абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за період з жовтня 2008 року по січень 2009 року відповідачу було надано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 1 000 137,60 грн., однак, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, відносно повної, своєчасної та систематичної оплати спожитих ним послуг, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 255 382,87 грн. за надані в зазначений період послуги з водопостачання та водовідведення.
Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором по оплаті наданих послуги з водопостачання та водовідведення.
Договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Проаналізувавши рішення суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.1.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженням із постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.
Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що зняття показів з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.
Кількість стічних вод, які надходять у каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання (п. 2.1.4. договору).
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума, яку просить стягнути позивач з відповідача складається з: боргу за постачання холодної води та прийняття стоків холодної води (за кодом 1-1378) у розмірі 139 546,75 грн. та боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (за кодом 1-51378) у розмірі 115 836,15 грн.
В матеріалах справи наявні акти зняття показань з приладів обліку за кодом № 1-1378 (т. а.с.116-178), показники з яких зняті представником РД ВАТ «Київводоканал» у період з листопада 2008 року по січень 2009 року, які знятті за участю та деякі без участі представника абонента - КП «ЖЕО-103».
Як свідчать матеріали справи, позивачем було відкрито відповідачу другий додатковий абонентський код за № 1-51378 для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води (на підігрів), без укладення договору або внесення відповідних змін до договору №06439/02-01 від 14.03.2006 року.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі відсутності таких технічних засобів облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами.
Відповідно до ст. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, у разі відсутності на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води (стоків) плата за надані послуги здійснюється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання - з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення стоків гарячої води - з розрахунку на одну особу.
Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснював нарахування стоків гарячого водопостачання з показників лічильника встановленого на виносному бойлері, який не знаходиться на балансі КП «ЖЕО-103», що підтверджується довідкою №508 від 30.08.2013 року (т. 1 а.с. 277), дана вода постачається групі споживачів, в свою чергу кількість та вартість поставленої «води, яка йде на підігрів» визначається позивачем у відсотковому відношенні до кількості споживачів.
Проте умовами договору не передбачено вказаний порядок обліку та визначення вартості послуг, а визначений інший порядок.
Пунктом 1.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Відповідно до п. 3.13 зазначених Правил, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
27.06.2008 року Міністерство з питань житлово-комунального господарства України затвердило наказ № 190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», яким скасувало наказ Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 та ввело нові правила користування системою централізованого водопостачання та водовідведення.
Пунктом 2.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року встановлено, що відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктом 3.1 вказаних Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.
Згідно пункту 5.1 Правил облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.
Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (пункт 5.2. Правил).
Зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем (пункт 5.21. Правил).
Таким чином зі змісту наказу № 190 вбачається, що облік споживання обсягів питної води здійснюється виключно по засобам обліку, які встановлені у будинку споживача на межі балансового розподілу мережі виробника та абонента.
Відповідно до статей 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Враховуючи зазначені вище норми законодавства колегія суддів відзначає, що у позивача відсутні підстави для виставлення рахунків відповідачу за постачання холодної води для потреб гарячого водопостачання за кодом № 1-51378 оскільки між сторонами відсутні договірні відносини з приводу надання таких послуг.
Належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження укладення договору на постачання питної води для виготовлення гарячої між позивачем та відповідачем, сторонами не надано.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу, що виник у період з 01.10.2008 року по 01.02.2009 року за постачання води, що використовується для виготовлення гарячої води (за кодом 1-51378) в розмірі 115 836, 15 грн. задоволенню не підлягають.
Відтак, розмір наданих позивачем за договором у період з 01.10.2008 року по 01.02.2009 року послуг з водопостачання та водовідведення, обов'язок по оплаті яких покладається на відповідача, становить 884 301,45 грн.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами здійснення відповідачем часткової оплати таких послуг на загальну суму 744 754,73 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті наданих позивачем за договором у період з 01.10.2008 року по 01.02.2009 року послуг з водопостачання та водовідведення становить 139 546,75 грн., строк виконання грошового зобов'язання по оплаті якої згідно положень ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190, та п. 3.6 Договору на момент звернення з позовом до суду настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 139 546,75 грн. за надані згідно договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
КП «ЖЕО-103» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «АК «Київводоканал» про стягнення з КП «ЖЕО-103» заборгованості у розмірі 139 546,75 грн. є правомірними та обґрунтованими.
В іншій частині заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 115 836, 15 грн. необхідно відмовити, оскільки судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, встановлено відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по їх оплаті.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлену питну холодну воду та її стоки за договором за кодом 1-1378 у період з жовтня 2008 року по січень 2009 року в розмірі 139 546,75 грн.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2014 року у справі №23/56.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2014 року у справі №23/56 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2014 року у справі №23/56 залишити без змін.
3. Справу №23/56 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді В.Г. Суховий
М.Г. Чорногуз